Легенда про мистецтва

Один імператор в далекій країні
Мистецтво любив над усе.
Мистецтвом, вважав, правлять боги й богині,
Воно ж людям радість несе.

А якось спитав в імператора тихо
Старий сивоусий Мудрець:
“Скажи мені, добра людино, на втіху,
Яке є найкращим з мистецтв?”

Всю ніч міркував імператор, а вранці
Він рішення мовить своє:
“Зібрати найкращих митців у палаці
Представити вміння своє!”

Зібрались найкращі митці звідусюди:
Художник, письменник, співак,
Музика виконує вільно етюди,
Танцює ансамбль гопак,

Актор декламує свої монологи –
Це ж кращі із кращих митців!
І їм не потрібна чужа допомога,
Тому що вони – фахівці.

“Не знаю, старий, – імператор промовив, –
Тут стільки життя і краси –
Танцюють, співають – немає такого,
Щоб кращим було за усі.”

“Так, гарно співають, танцюють прекрасно...
Я мову веду до чого.
Не був би митець той митцем першокласним,
Якби не навчили його.”

А там, де сидів сивоусий Мислитель,
Пройшов через парк навпростець
Самотній, старий та усміхнений вчитель,
Дивитись виставу мистецтв.

Мудрець перевів на учителя погляд.
У того – в усмішці печаль.
Тремтять зачаровано, просячи волі,
Щасливі сльозинки в очах.

“Ось так і мої десь розвіялись в світі, –
Подумав учитель собі. –
Будують будинки, вирощують квіти,
А я перший поштовх зробив.”

Мудрець повідомив, що варто ще жити
Дорослим, старим і малим
Допоки святеє мистецтво НАВЧИТИ
Існує на нашій землі!