Глава 1

Що робити, коли ти запізнюєшся? Звісно, що затримуватися вдома ще довше, аж поки твоя подруга буде дзвонити не на твій телефон, а в двері твоєї квартири.  

Натягуючи на ходу синій светр і взуваючи чорні мартінси, я побігла відчиняти двері, намагаючись не зачепити мирно сплячого собаку. Він ще злиться через те, що на прогулянку його сьогодні вивели не надовго.  
 
На порозі квартири стояла розгнівана Кайла.  

— Харіс, мать твою! — вилаялася, — В мене зараз тест з хімії!  
— А в мене з французької, — спробувала невинно посміхнутися, але схоже дівчину це не переконало.  
— Рухайся! — кричить вона.  

Я повернулася в свою кімнату і закинула на плече невеличкий рюкзак. Можна йти. 

Взагалі, це не моя прерогатива — запізнюватись. В нашому «тандемі» Кайла зазвичай втрачає контроль над часом. Але сьогодні був особливий і майже одиночний випадок. Причиною був серіал, який я до самого ранку не могла вимкнути.  
Але на мою думку, це звірство вимагати, щоб ми були в школі вже о восьмій ранку! Крім того, я знаю, що в деяких школах уроки починаються саме в цій годині. Мені цікаво, вчителям відомо, що ми спимо по дві години(і це в тому випадку, якщо спимо)? Думаю, так. Та, що вони можуть зробити? Все вирішує міністерство освіти. Хоч вже не раз говорили, що для підлітків важливо добре висипатися...  

Зараз в голові відразу виникає роздратований голос тата: «А хто вам заважає лягати раніше?». І як тут пояснити, що навіть, якщо я ляжу в дев’ятій, то все одно не зможу прокинутися о сьомій?  

— Тобі варто припинити дивитися серіали по ночах, — промовляє Кайла, поправляючи блондинисте волосся, яке вітер розбурхує.  

Ми живемо не так далеко від школи, тому спокійно можемо ходити туди пішки. Тільки це не означає, що ми не спішимо.  

— Ніколи, — запихано відмовляюсь від такої пропозиції, — «Таємниці Смолвіля» того варті.  
— Серйозно? Тобі захотілося подивитися на супермена?  

Кайла хоч і не дивилася серіали, фільми та решту цікавих шоу, зате про Кларка Кента знала все. Її молодший брат помішаний на всіх можливих коміксах і його кімната буквально завалена ними.  

— Мені захотілося подивитися на Тома Веллінга, — поправляю дівчину. Подруга закочує очі і несхвально цокає.  
— Здуріла вже зі своїми акторами. Так все життя пройде повз, оглянутися не встигнеш.  
— Кайлі, — ніжно кажу, — Я принаймні дивлюся на когось красивого, а ти лише на наших однокласників.  
— Тому, що я адекватно оцінюю свої можливості, — сміється дівчина. Її каро-зелені очі весело глядять поперед себе.  
— Мріяти не заборонено, — виставляю вказівний палець вгору, ніби кажу щось дуже мудре.  
— Ага, але ж не жити в мріях.  

Ми саме підійшли до школи, коли пролунав останній дзвінок, повідомляючи, що урок вже почався. Попрощавшись, так як в нас різні предмети, я побігла на другий поверх в кабінет французької мови. Добре, що підручник я взяла з собою і в шафці не залишала. Довелося б ще за ним йти. 

На моє щастя, вчителька теж затримувалась, тому моє запізнення фактично ніхто не замітив.  

Я, як завжди, сіла за першу парту зразу біля Емми. Позаду мене була Холлі, а за Еммою — Ізі. З початку старшої школи ми завжди сиділи такою четвіркою. Так склалося, що з самих перших класів в нас чотирьох всі уроки збігалися. В середній школі ми разом вибрали гуманітарний напрямок, а в старшій кожна взяла ті предмети, які на її думку могли пригодитися. Словом, наша дружба теж вже досить довга, просто з Кайлою я знайома практично з народження. Думаю, на цьому відбилося і те, що ми живемо в одному квартирному комплексі. Вона живе на останньому поверсі в пентхаусі, а я на п’ятому в звичайній двокімнатній квартирі. 


— Пс, — привертає увагу до себе Емма. Я нахиляюсь, щоб розчути, що вона шепоче, — Ми складаємось на день народження Холлі. Ти з нами?  

Холлі — худенька, миловидна дівчина з русявим волоссям. В середній школі ми були найкращими подругами. Зараз, в принципі, вона теж мій друг, але все ж... Щось змінилося.  

— Так, — в дівчини день народження вже за два тижні.  
— Тоді добре. Я пізніше напишу про все.  
— Ок.  

 

В цей момент в клас заходить вчителька. На вигляд їй вже десь років п’ятдесят, але вона «не здається» і продовжує вчити нас «мові любові». Але це спірне питання, чи вона нас вчить, оскільки на її уроках більшість просто відсипається. І я не виняток. Тільки я це роблю тому, що французьку і так знаю на нормальному рівні. До того ж вчу я її самостійно, а не на уроках. 

Зараз буде лайфхак, як виспатися, якщо ти сидиш за першою партою. Тільки для цього необхідні вміння спати сидячи, не схиляючи спини. Отже, кладеш лікоть на парту, рукою підпираєш підборіддя і нахиляєшся максимально низько, повертаючи голову таким чином, щоб її не було видно. Щастить, коли волосся довге. В мене воно довжиною до пліч, але це теж буде нормально. Вдаєш, ніби щось пишеш, тому на вчительку не звертаєш уваги. Для цього, правда потрібні ще дві умови: ти сидиш біля стіни або біля вікна, але ніяк не посередині. І друга: потрібно зважати на те, що коли тобі таки вдасться заснути, голова може покинути твоє положення і вирішити, що парта не така вже й погана альтернатива подушці. Тоді спалять, але головне, що ти виспишся!  
Ну гаразд, не вийшло лайфхаку. Байдуже. Краще я посплю.