Глава 1

Розпал робочого дня на центральному ринку королівства Ордон. Покупці переходять від намету одного продавця до іншого. Тут можна знайти як магазини зі скляними вітринами та підсвіченими чарівними вогнями вивісками, так і невеликі відкриті лавки. Кожен вибирає собі до вподоби та по розміру гаманця.

-Мама, ти подивись який гарний папуга! – вигукує хлопчик, смикаючи маму за рукав. Висока худорлява жінка с усмішкою перевела погляд з сина на дивного птаха, поки той не розкрив дзьоба, показуючи рівний ряд гострющих зубів.

-Така птаха тобі не підійде, виберім когось іншого, - зблідла від переляку мама і постаралась швиденько відвести хлопчика до намету з іншими тваринами.

-Коханий, нам залишилось тільки овочі, йдем скоріше до містера Келіванела, він казав що з сусіднього королівства сьогодні привезуть насіння тої цікавої кучерявої капусти! Ми можемо не встигнути їх купити! – ельфійка міцно тримала свого чоловіка за руку і легко маневрувала серед потоку людей. Парні татуювання на вухах пари не викликала сумніву – цей союз добровільний, справжній і кожен із партнерів безмежно любить іншого.

-Я ще тоді попросив його відкласти нам один мішечок, так що можеш не поспішати так, ще зіб’єш когось ненароком, -  теплоту у його очах можна було черпати бочками.

Десь поруч почувся запах свіжої випічки:  в пекарні «Пшеничний дім» на полиці виклали цілу гору ванільних булочок. Дракон у людській іпостасі стояв біля свого краму і з задоволенням вдихав запах. Саме ця метушня, короткі уривки розмов дозволяли почувати себе причетним до життя цих істот. Коли лік твоїх років перевалює за тисячу, не те що перестаєш святкувати, або навіть згадувати свою дату народження, така дрібниця стає абсолютно не суттєвою. Важко чомусь дивуватись, отримувати яскраві емоції вдається лише від зміни обстановки. Єдина вірна подруга біль залишається у грудях, особливо припікаючи в хвилини самотності. Перед очима досі її лагідна посмішка, ніжний стан, і очі… такі блакитні, наче літнє безхмарне небо. Дзвінкий сміх коханої з часом стає тихим відлунням минулого.

-О, те що треба, - з спогадів його висмикнув голос нового покупця, який зацікавився блискучим крамом. - Так і бути, вибирай. Буде тобі мій прощальний подарунок на честь весілля. Та й поведінка твоя покращилась, заробила.

Ларій уважно оглянув новоприбулих. Брюнет середніх років з немалим пузцем оглядав товар. Маленькі очі майже губились на зморшкуватому обличчі. Подивившись на ціни, чоловік незадоволено цикнув.

-Яка ти мені дорога… доню, - останнє чоловік буквально виплюнув, ніби з його вуст злетіло лайливе слівце.

І тоді погляд дракона перейшов на дівчинку яка стояла поряд і з неприхованим подивом оглядала дорогоцінні прикраси. Коли незнайомка підійшла до лави ближче, чоловік здивувався. Ні, дівчина не була некрасивою, скоріше навпаки: великі зелені очі, пухкі рожеві губи, невеликий ніс – тендітна молода леді. Дивувало інше: одягнена вона була у дуже просте плаття з найдешевшого льону, волосся кольору стиглої пшениці затягнуто у пишну косу, а зав’язано не шовковою стрічкою, як пасувало б до такої краси, а якимось шматком тонкої мотузки. Все це зроблено ніби для відводу очей, щоб приховати її привабливість.

-Ну що стала стовбом?! Вибирай швидше і підемо додому, на сьогодні досить тратити гроші.

Ці фрази і те, наскільки насупився і без того незадоволений чоловік, одразу давало розгледіти його скупу натуру. Хоча, тоді незрозуміло, чому він погодився купити доньці коштовну прикрасу? Щоб таким чином примусити бути покірною, на все згідною овечкою?

-Тату, - щоб вимовити це, дівчині явно знадобились зусилля, - я поки виберу собі дарунок, а ви відвідайте он ту крамницю, я чула що там сьогодні розпродаж кинджалів, а ви давно хотіли поповнити свою колекцію новим екземпляром.

У очах чоловіка відобразилась зацікавленість, і він одразу відступив на крок, уже направляючись до вказаного дівчиною місця, але зупинився, ніби загадав про щось важливе.

-Добре, але чекай мене тут і не смій полишати це місце! Якщо я повернусь, і не побачу тебе тут – ти пошкодуєш! – незнайомка здригнулась, ніби їй довелось згадати щось жахливе.

Коли чоловік відійшов, дівчина зітхнула з величезним полегшенням. Постава вирівнялась, а погляд нарешті піднявся на продавця. Тепер Ларій зміг зустрітись з її поглядом і серце пропустило удар: та ж біль, відчай та втома. Тільки того разу він бачив такий ж безумний коктейль, коли вперше зустрів свою кохану.

Я рада бачити читачів на моїй першій україномовній книзі! Буду безмежно вдячна за лайк та коментарій - це допоможе моєму музу та мені працювати для вас ще більше та краще!