Неочікувана зустріч

1

Травень.
Нарешті ще місяць і довгоочікуване літо.
Сонечко все більше і більше гріє.
-Стефані! В школу запізнишся! - гукала з кухні мама.
-Та встаю! - у відповідь.
На кухні стояв аромат вівсянки і фруктів.
-Я зварила вівсянку. Хочеш, можеш добавити фрукти або шоколад. Все, я пішла. На роботу запізнююсь. - мама.
Я додала шматочків нарізаного банану і потертого шоколаду. Налила в склянку соку, вже зібралась пити, як хтось до мене дзвонить.
Це була моя подруга - Енні.
-Привіт, Стефані!
-Привіт, Енні.
-Ти вже поснідала?
-Якраз снідаю.
-Може разом підемо в школу?
-Не вийде. Мене сьогодні тато підвезе.
-Шкода…
-Ага.
-Ну добре, бувай. Зустрінемося в ліцеї.
-Бувай.
Я поклала слухавку.
Доївши, пішла переодягнулась, зачесалась і нанесла легенький мейк.
-Тату, ти вже готовий?
-Так, тільки тебе чекав.
-То поїхали.
-Звісно.
Ми сіли у авто і поїхали до ліцею.
-Все, тату, бувай.
-Бувай, Стефані.
Зайшовши в клас, до мене підійшла Енні.
-Стефані, ти знала що в нас контрольна з фізики?
-Ні. А ти звідки знаєш?
-Від Марійки.
-О Боже! Їй тільки контрольні! Це вона щось вигадала.
-Ну незнаю… Можливо.

-Ботанові тільки навчання!
-Вже кінець другого семестру і мені здається що контрольна буде… а може й ні.
До нас підійшла Марійка, відмінниця і ботан (*це її кличка), вона була в окулярах, чорній довгій спідниці та в кофті.
-Ви про мене говорите?- запитала остання.
-Ні.
Марійка пішла з байдужістю глянувши на нас.
-Як ж вона мене бісить! - кинула у відповідь я.

Після уроків ми вирішили піти в кафе ''Алладін''.
Замовили шоколадне морозиво і сік.
-Стефані, ти досі кохаєш його? - Енні.
-Кого? - ніби не знаючи запитала я.
-Джейсона.
-Енні, не починай сварку.
-Просто… я тебе геть не розумію. Він у десятому, ти у дев'ятому, ну навіщо Джейсон тобі?
-Тебе тільки це хвилює?
-Просто… я дещо дізналася про нього. І не впевнена що тобі треба це казати.
-Кажи!
-Ні…
-Енні, кажи, інакше я піду!
-Добре скажу! У нього нова дівчина Хлоя…
Я дістала з рюкзака гроші, поклала на стіл, і пішла, залишивши розчаровану Енні.
Я не плакала, бо знала що батьки будуть діставати питаннями.
Я відчинила двері, скинула рюкзак, роззулась і пішла у свою кімнату.
Дістала навушники, телефон, включила музику, і просто думала.
Згадала його темні очі, в які я так закохана... Його запах м'яти. Мені подобається що  Джейсон у будь-яких ситуаціях - оптиміст. Темне волосся, завжди намащане гелем для зачісок.
Джейсон - я його не зможу ніколи розкохати.
Він мій колишній, ми були у стосунках більше трьох місяців. Джейсон зараз у десятому класі, старший за мене на рік. Давайте повернемось до теми. Так ось, він мене кинув, бо полюбив іншу - Лілю. Я плакала, але потім пробачила його… і зрозуміла, що кохаю тільки Джейсона. Я благала його повернути наші стосунки, але він сказав що кохає Лілю.
А тепер у нього знову інша! О чорт!
Я вирішила завтра зайти до Лілі, і поговорити з нею щодо Джейсона, чому він кинув її, якщо казав що кохає?!
Я не зчулася як заснула.
Прокинулася на наступний ранок.
Вівторок не порадував теплою погодою, на вулиці було прохолодно і насувалися темні хмари.
-Мамо, що на сніданок?
-М'ятний чай і бутерброди з авокадо.
Знову м'ята!
Чому все нагадує мені про Джейсона?!
Доївши, я взяла рюкзак і пішла, сьогодні йду пішки, і Енні чомусь не дзвонить - може це і добре, не люблю коли нав'язливість на першому місці.
А може вона образилась за вчорашній день? Я ж то її покинула, нічого не сказавши…
Коли я була у класі, то Енні там не було…
Я почала хвилюватися, вирішила їй зателефонувати.
-Абонент поза зоною досяжності. - говорив автоповідач, - залиште голосове повідомлення.
-Енні, вибач мене… Де ти є? Чому не в школі? Передзвони мені. Надіюсь усе добре.
Я не могла сидіти в тій школі так довго, вирішила піти, а точніше втекти з уроків.
Я пішла до будинку Енні, її домівка знаходилась на вулиці Крет-стрит

Подзвонивши у дзвінок три рази, ніхто не відчинив.

У мене почалася паніка! Я зайшла у Фейсбук, Енні була у мережі вчора в 15:12 - це той час коли ми обідали у кафе "Алладін"! Тобто щось сталося?! Чорт!

Я не знала куди йти далі... Може вона поїхала до бабусі в село? Але ні, Енні повідомила б.

Я ще стояла біля будинку подруги, можна сказати що стояла в ступорі.

Мене відволік звук зливи, я глянула на себе:

"О чорт! Я вся мокра!" - пролетіло в думках.

Швидко вибігла з подвір'я, і бігла до зупинки, і сьогодні точно не мій день, їхало авто, і на мене вся вода з калюжі ХЛЮПНУЛА.

-Та диви куди ти їдеш! - кинула я водієві.

-Сама дивись! Не бачиш злива!

-Хам!

-Та пішла ти!

Сіла на трамвай, доїхала.

"Точно, до дому ж не можна... Але ж  мама на роботі, а тато у відрядженні. Значить можна до дому." - в думках.

Кинула рюкзак, одяг у пральну машину, одягнула теплий домашній халат, заварила чашку какао, сіла на канапу, і думала про Енні.

Де вона зараз є? З нею все добре? А якщо ні? Де її батьки, де вона? - питань було безліч.

Мене підбадьорив дзвінок, я думала це Енні, але ні.

-Привіт, красуне. - це був Крейз, хлопець, який шалено закоханий в мене, але ми з ним просто друзі.

-Привіт, Крейз. - байдуже.

-Як щодо вечірки? Підеш зі мною?

-Вечірка? Яка ще вечірка?

-Сьогодні буде. Там будуть присутні деякі наші однокласники, мої друзі байкери, і можеш взяти своїх симпатичних подруг.



Яна Вей

Відредаговано: 24.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись