НепсихологІчна Казка

непсихологічна казка

ЗМІСТ

Від авторів книги. 2

ПРОЛОГ. ПРОКЛЯТТЯ АФІНИ.. 4

ГЛАВА 1. НАСТЯ.. 5

ГЛАВА 2. МЕДУЗА.. 7

ГЛАВА 3. АЛІСА.. 10

ГЛАВА 4. ДМИТРО.. 13

ГЛАВА 5. МИКИТА.. 17

ГЛАВА 6. ПОСТАЧАЛЬНИК.. 20

ГЛАВА 7. ІВАНОВ.. 23

ГЛАВА 8. ДРАКОН.. 25

ГЛАВА 9. РУДА. 27

ГЛАВА 10. 30

ГЛАВА 11. «Ч-ЧОЛОВІК». 34

ГЛАВА 12. СЕРГІЙ.. 37

ГЛАВА 13. 42

ГЛАВА 14. НЕРВИ ... 45

ГЛАВА 15. МИХАЇЛ.. 49

ГЛАВА 16. 53

ФІНАЛ ... 57

АВТОРИ.. 65

 

 

 

Від авторів книги

«Випадкова зустріч – найбільш невипадкова річ на світі…»

© Хуліо Кортсар «Гра в класики»

 

Такого от невипадкового дня, на одному з навчальних тренінгів, познайомилися і ми.

Ми - це Роксана Ящук і Марія Фабрічева.

І виявилося, що ми можемо не тільки в чудовому тандемі вчитися і пити смачну каву, а й вигадувати нові проекти, їздити на конференції і фестивалі, підтримувати одна одну і ... разом писати казки.

 

Казки бувають різні: дидактичні, терапевтичні, народні. Ми вирішили представити Вам Непсихологічну Казку.

Прочитавши нашу казку, Ви по-іншому подивитеся на себе, на сусідів і колег по роботі, адже іноді й не розбереш, хто насправді ховається під маскою продавця косметики, директора клінінгової компанії або господині антикварного салону.

 

Чи готові дізнатися, що ховалося під покровом століть, про те, хто живе серед вас, про людей і нелюдів, про міфічних героїв або, скажімо, про тих, кого ви вважали міфом?

Що ж, якщо так, то ласкаво просимо в світ, де добро і зло йдуть пліч-о-пліч, де Світло і Темрява, настільки близькі, що народжують Сутінки, де звичайно негативні герої незвичайно рятують людство ...

Перш ніж Ви візьметесь за прочитання збірника казок, ми від щирого серця висловлюємо Вам, нашому читачеві, свою подяку за зацікавленість нашою працею.

З любов'ю дякуємо нашим сім'ям та близьким людям, які мужньо витримують наші «творчі метушіння», підтримують, вислуховують і просто люблять нас.

Ми дякуємо нашим вчителям, наставникам і друзям за знання, досвід і віру в нас!

З повагою і відкритим серцем,  Марія Фабрічева і Роксана Ящук

 

 

Непсихологічна казка©

ПРОЛОГ. ПРОКЛЯТТЯ АФІНИ

- Не плач, дівко. Сльозами горю не завадиш. Прокляття людське зняти можна, а ось Богами накладене, людині зняти не в силах. У всякому разі, я не знаю, про таке не чула. Але можна просити богів, може зглянуться, та й сторіччя вже не ті. Може нові Боги сильніші за старих ...

Дві жінки сиділи над дитячим ліжечком, молода - мати дитини, заливалася сльозами, друга старша, її мати, а немовляті - рідна бабця, сиділа суворо насупивши брови, а поруч з ліжечком стояла застигла статуя, та не кого-небудь, а рідного батька дівчинки ...

- Одне пам'ятай, не смій звинувачувати дочку і не розповідай правду про батька.

- Так запитає ж, де він?

- А жити то як вона з цим буде, якщо дізнається? Ти подумала ?!  Кажу, не смій базікати ...

А якщо дізнається про прокляття і запитає, скажеш, мовляв, пташку або котика в парку побачила - так і почалося все і пішло ...

- Так, а про батька то що сказати, і робити то що з ним?

- Що, що? Помер скажеш, серце, інфаркт, хряп і немає ... І, в принципі, правда ... майже ...

А робити, похорон влаштуємо, труну закритою зробимо, а його замість пам'ятника і поставимо ...

Молода жінка схлипнула, та робити нічого, і рішенням матері скорилася.

ГЛАВА 1. НАСТЯ

Про свій дар Настя дізналася випадково.

Ну звичайно, вона бачила, що мати з дитинства намагається не дивитися їй в очі, та й зараз дуже яриться, якщо Настя дивиться в одну точку або на людину.

Вона пам'ятала, як років з трьох мати постійно змушувала її дивитися вниз, а потім почала капати очі якимись густими, схожими на нафту, краплями. Після них було боляче дивитися, і навіть моргати доводилося через силу, тому Настя мимоволі закривала очі.

Вона не знала, чому і навіщо мати це робила, але у неї не було сили чинити опір. Мати була незаперечним авторитетом, та й окрім неї, у Насті все одно нікого не було.

До школи вона не пішла, навчалася вдома з мамою. З дітьми практично не грала. Її друзями були книги, а ще рідкісні мамині гості, з якими можна було поговорити, правда перед цим мати капала в очі краплі і надягала на неї окуляри, але це, мабуть, нікого не бентежило, ніби все знали щось таке, про що Насті знати не варто.



Maria Fabrycheva

Відредаговано: 09.04.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись