Нереальна реальність

Пост-святковий синдром

День закоханих подарував тридцятирічному скандальному журналісту Артемію Одвірко порожні кишені,малиновий передзвін у хворій голові,присмак котячого лотка у роті,та депресивну меланхолію на сексуальному грунті. Холодний сирий ранок наступного дня тягнув його додому по вуличному сракопаду .. Біля рідного під їзду сусідка Семенівна відколупувала ломиком лід зі сходів, клянучи алкашів. прастітуток.наркоманів, ЖЕК і Верховну Раду.Поруч на лавці сидів сивий вусатий дядечко в білому плащі і сірій кепці "блінчіком".Він привітно посміхався і грався полою свого довжелезного плаща,не звертаючи уваги на крик душі праведно розгніваної пенсіонерки..Посмішка його була такою теплою, а захоплення польотами плаща таким по дитячому щирим, що нашому герою захотілося підійти ближче, присісти поряд і....,погладити кепку- блінічік .Натомість він розтягнув губи якомога ширше і промовив з максимальною для пост- святкового стану доброзичливістю:
-Вітаю! Звідки в нашому гадюшнику така світла особистість? Тут в гостях.чи недавно переїхали.?Я- Атртем. журналіст, блогер. живу в 67-й кватрі. А Ви?
--Доброго дняу! - ласкаво замурчали пишні вусіа.--Я з квартири 63...
--Божечки! Допилися-докололися! З котами общаємось! Чужими,причом! А своя суткі в хаті волає некормлена!- вибухнув гранатою в болєзній хлопцевій голові верескливий голос Степанівни. Артемій моргнув. Перед ним на лавці лежав загальний улюбленець Тихон( вгодований білий кіт з круглою сірою плямою між вухами) і постукував пухнастим хвостом по лежанці..На сходах бушувала Степанівна з ломиком в одній руці і мітлою в другій.
-Ви, шановна, підмітати двір зібралися чи з воздуха патрулірувать?-ввічливо поцікавився парубок. І, скориставшись хвилиною розгубленості хутко прошмигнув у пд їзд. і з криком:
-Бася!Я вдома! Пробач.кицюню!- влетів до своєї квартири.
Там було на диво чисто, тихо грала спокійна приємна музика, а з кухні линули казкові аромати.З дивана граційно піднялась рудоволоса пишногруда красуня з неймовірно зеленими очима. Над пухнастим халатиком сяйнула ідеальна посмішка.Тьома сповз по стіні."П ята точка" торкнулась підлоги. В голові перестало гудіти, але ніфіга не прояснилося.Незнайомка тим часом ковзнула на кухню,і підкотила до вкрай отетерілого парубка гарно сервірований столик на колесах з мискою свіжезвареного борщу. тоненько порізаним салом і густою сметаною в невеличкому горнятку.
-Ти поїж,я поки каву зварю-- чаруючий голос теплим медом пролився увуха хлопцеві, той.мов загіпнотизований,покірно взяв ложку....
Від різкого дзвінка у двері Артем скочив на ноги,ледь не перекинувши столика з обідом.Немов уві сні,пішов відчиняти. На порозі стояв друг дитинства Толік Безкутний- тричі одружений байкер і відомий фотохудожник. Хазяїн крвартири подав гостю знак мовчати і потягнув його на кухню. Там в теплі і затишку під накритим цвітастою скатертиною столом руда персіянка Бася наминала з мисочкм преміум-корм. Посеред столу возвеличувалось блюдо з паруючими домашніми пиріжками.
--Братан! Шо за хрєнь?!Ти женився?! Отето сюрприз!! А я узнав послєдній?! Братан,ти- свиня!-прорвало Толіка..Артем тільки лупав очима і заперечливо мотав головою.
--А, мама приїхала! Галина Дмитровна!Скока лєт,скока зім! Мерсі за вкусняшки,дайте цьомочку!- гучний баритон пішов по кімнатах разом зі своїм господарем.
--Тихо! Сядь!-вхопив друга за рукав Артем--Щас розкажу- не повіриш! Я і сам мало шо понімаю.но... Вобщем, таке дєло....
На обговорення нестандартної ситуації пішло 4 порції борщу,і половина пиріжків. Толік було сказав,шо без пляшки тут не розібраться, та Артем заперечив,шо поки не розбереться.не питиме. І товаришу не радить. Бася возлєжала на дивані,періодично облизуючись і солодко позіхаючи.
--Так, я не пойняв! Вона здиміла і, ніяких удовольствій.кроме кулінарних?- розчаровано перепитав Толік.
--Я ж кажу-тільки зайшов,вона з дивана як накинеться на мене, халатик нарозпашку, бюстом шикарнючим як притулиться..
Обурене до краю "Брехняу!!!" перервало потік смачних подробиць, і заклало вуха оповідачу.
-Ти це чув? Нє,ти чув?-трусив Артем товариша. Толік тільки дурнувато посміхався і знизував плечима.Бася сиділа на дивані в позі священної єгипетської статуї ЇЇ зелені очі метали блискавки.
Коли потрьопаний Толік відхекався, а господар квартири трохи заспокоївся,вирішили позвонити спільній знайомій.
Баришня вона загадкова  і.мабуть, трохи" ку-ку", але не в поліцію ж звонить. Тим більше, психіатру. З нетрів старої Артемової барсетки витягли чорну з золотом глянцеву візитку"Тамара Тумановська. Езопсихотерапевт. Сартифікований кармолог.Магістр енергоїнформаціоніки" 
-Я сьогдні, навєрно, в тебе переночую. Мало лі шо.- турботливо прогудів Толік по дорозі на кухню. Бася почапала слідом. Артем зітхнув і набрав номер з візитки "Ми живьом для того.чтоби завтра здохнуть. Лай-ла-ла.. Лай-ла-ла..."-пролунало в трубці замість гудків.....



Palma

Відредаговано: 26.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись