Несказане...

Дочекатися щастя

Сонце досі світило яскраво, але прохолодний вітерець нагадував про тихі кроки осені. Ще не пожовкло листя, дощ не обсипав дрібними краплями припарковані машини. А Мар'янка вже надійно закуталась у теплий в'язаний шарф. Видно було лише великі зелені очі між яскравими жовтими хмаринками шапки та шарфа.

Дівчина гуляла по парку, милуючись блакитним небом та ніжністю ранньої осені, що навіювала теплі спогади та мрії про майбутнє, майбутнє світле та щасливе.

А самого щастя у житті Мар'яни було не так і багато. Приходила додому, де на неї з нетерпінням чекала пухнаста кішка. Поспішала на улюблену роботу, де у затишному кабінеті відкривала свій мікрокосм польоту думок та фантазій. Вона працювала дизайнером. Але кохання, одного з трьох китів людського щастя, дівчина не мала. Іноді бувало гірко і сумно від того, проте заглиблення у роботу заглушувало будь-який смуток. Заглушувало, не робило її щасливою.

І сьогодні Мар'яна сиділа на барвистій лавці. Вже чітко окресливши кругом себе вир думок, які починали перетворюватись у величезну глибу. Вони тиснули на свідомість. Настрій потихеньку псувався. Навіть руденька білочка, часта гостя місцевого парку, не радувала її своїми грайливими лапками, що прудко ховали знайдені припаси на зиму.

Вмить усі думки з гуркотом впали на тротуарну плитку парку і порозбивались на малесенькі частинкою дівчину сполохав пронизливий звук автомобільних гальм. Вона повернулась і побачила на пішохідному переході масивний Hundai, а на тротуарі вже піднімалися молодий хлопець та маленький клубочок з величезним портфелем – учень, що поспішав до школи.

Мар'янка підхопилась і поспішила оглянути хлопчика. З ним все було гаразд, і неуважний пішохід почимчикував далі. На тротуарі залишились лише дівчина та юнак.

  • Як Ви, герой? Не забились?
  • Ні, дякую, все в порядку.
  • Чи можу я дізнатись, як нині звуться благородні лицарі?
  • Та який там лицар… Я Андрій… А Вас…
  • Мар'яна. Приємно познайомитись…
  • І мені дуже приємно… Чи не погодились би Ви нагородити мене своєю присутністю за чашкою кави?
  • Ви знаєте, я давно мріяла випити кави з героєм…

 

 



Катерина Череда

Відредаговано: 22.03.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись