Нотатки зі склепу

Сьогодні, коли йшов за фарбами, побачив обгорілий дитячий велосипед, на ньому стікали кров'ю дитячі ноги, далі був труп дівчинки по пояс, яка їхала за морозивом. Мене привели в свідомість вибухи спиртного в магазині, що горів. Уся вулиця стояла в вогні, крони дерев були як вішалки для одягу або для трупів. Пара, що сиділа за столиком на веранді кав'ярні, догорала: кістки їхніх рук тримались один за одного. Тільки поштар повз по вулиці без ніг і кричав про морфій. Я його пристрелив кулею, яка мала бути моєю. Мародери грабували ювелірний магазин – я сміявся, тому що знав, що вони теж згорять. На середині вулиці грала в вогні дитяча шкатулка – її роздавив танк. Хтось витягував трупи з підвалів – вони думали, що будуть щасливі, але задихнулися. Я бачив байдужі лиця їхніх родичів. Потім на когось впав карниз обгорілого будинку, на смерть відавши його землі. Горіла кірха й хрест був у вогні. Янголи з вітражів від сажі ставали чорними демонами. По тротуару котилася коляска, яка горіла. Сморід людських трупів заставив мене повернутись у свій склеп на цвинтарі, в якому я жив.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#4109 в Сучасна проза
#4331 в Різне

У тексті є: смерть, спогади, склеп

Відредаговано: 24.05.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись