Нотатки зі склепу

Нотатки зі склепу

Сьогодні, коли йшов за фарбами, побачив обгорілий дитячий велосипед, на ньому стікали кров'ю дитячі ноги, далі був труп дівчинки по пояс, яка їхала за морозивом. Мене привели в свідомість вибухи спиртного в магазині, що горів. Уся вулиця стояла в вогні, крони дерев були як вішалки для одягу або для трупів. Пара, що сиділа за столиком на веранді кав'ярні, догорала: кістки їхніх рук тримались один за одного. Тільки поштар повз по вулиці без ніг і кричав про морфій. Я його пристрелив кулею, яка мала бути моєю. Мародери грабували ювелірний магазин – я сміявся, тому що знав, що вони теж згорять. На середині вулиці грала в вогні дитяча шкатулка – її роздавив танк. Хтось витягував трупи з підвалів – вони думали, що будуть щасливі, але задихнулися. Я бачив байдужі лиця їхніх родичів. Потім на когось впав карниз обгорілого будинку, на смерть відавши його землі. Горіла кірха й хрест був у вогні. Янголи з вітражів від сажі ставали чорними демонами. По тротуару котилася коляска, яка горіла. Сморід людських трупів заставив мене повернутись у свій склеп на цвинтарі, в якому я жив.



Йогонес де Сіленціум

Відредаговано: 24.05.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись