Пролог

На даху сиділи двоє чоловіків. Вони спостерігали за квартирою будинку, що був через дорогу. 

Один із них сидів в телефоні. Це був низенький і товстенький чоловічок, із тих, хто завжди на боці щедрих і багатих. Другий, з татуюванням на шиї, на хвильку відклавши бінокль, сказав злегка хриплуватим тоном:

- Ну що, Будильнику, не забув ще наш план?

- Шефе, ну хіба ж з вами можна щось забути? Ви вже мені разів сто повторили.

- І ще раз повторю. Бо минулого разу, в банку, нас мало не зловили через те, що ти зайшов на десять хвилин раніше, а тоді ще й забув, як відкривати сейф. Пам'ятаєш?

- Після цього ви мене й назвали Будильником - бо зайшов раніше. Довелось тоді одразу ж тікати, залишивши гроші - просто щоб самим врятуватись.

- Отож-бо. Тому я ще раз нагадаю тобі наш план. Зараз ми слідкуємо за квартирою вчених Яблуновських, щоб відстежити їхню доньку. Щойно ми встановимо її особистість, ти, геній інформатики, знайомишся з нею через інтернет, втираєшся в довіру, домовляєшся про зустріч. Тут ми її і схопимо. Завеземо до мене на дачу. І люблячі батьки-хіміки, дізнавшись, що донечка в небезпеці, тут-таки скажуть нам секретну формулу, щойно ми попросимо. 

- Шефе, а можна запитання?

- Ну, - нетерпляче відповів Шеф.

- А чому всю роботу маю виконувати я? І знайти її - я. І спілкуватися - я. Тоді й гроші, зароблені нами на чорному ринку від продажу тієї штуки ідуть мені. Так же ж більш чесно, хіба ні?

- А тепер послухай мене, шановний. Ідея була моя. Це раз. Дача моя. Це два.Тобі секретна формула нічого не дасть, бо ти не хімік і речовину не приготуєш. Це три. І без мого мудрого керівництва ти знову, - він підкреслив це слово, - ти знову все зіпсуєш. Переробився він! Важко три з половиною повідомлення надіслати!

- Шефе, а ви точно оту штуку приготуєте? Буде шкода, якщо стільки праці піде на вітер. Якщо ми формулу дізнаємось, а ви її не зробите...

- Ти краще помовч, Будильнику. Я-то свою справу знаю. Можеш бути впевнений.

- Ось і чудово. Ви приготуєте цю штуку, і ми її на чорному ринку продавати будемо. Сто штук баксів за мілілітр! - Будильник потер руки від задоволення, - Розбагатіємо! А все-таки як ми будемо гроші ділити?

- Сімдесят на тридцять. 

- Ой, та я й не проти. Тільки сімдесят мені, а тридцять вам, - Будильник по-дурному загиготів. 

- Ти мені тут не жартуй. Я не ображаюсь, в мене просто гарна пам'ять. А ти краще не відволікайся від справи,- Шеф ще раз подивився у вікно Яблуновських, і його рішучість не віщувала жителям квартири нічого доброго.