Інтуїтивний метод творчості

Вступ

Спілкуючись із молодими авторами, я часто помічаю, що народжені у вісімдесяті і пізніше, шукають нові методи для написання творів, відмінні від тих прийомів, яким вчать письменники старшого покоління. Але в результаті пошуків молодь часто приходить до одного з двох варіантів.

1. Твір довго виношується, але не продумується, а немов формується у підсвідомості. Коли цей процес завершено, автор просто сідає і за досить короткий час пише твір, згодом редагуються лише стилістика та орфографія. Але такий метод дуже енергоємний для автора, вимагає багатої фантазії, розвиненої особистості, сили волі, необхідного відпочинку між написанням творів, і чим більший за обсягом закінчений текст, тим довше потрібно відновлювати сили.

2. В іншому випадку твір продумується, конструюється з уже існуючих фрагментів, ідей і вигадок. Це довгий процес, він також вимагає енергетичних витрат, але не емоційних, а розумових, а також розвиненої логіки. Значна частина часу витрачається на редагування, текст часто переписується.

Всі подальші узагальнення були зроблені під час спілкування з молодими авторами і читання творів, але виявилося, що подібна різниця у сприйнятті обумовлена психологічно і навіть неодноразово вивчалася за останні півтора століття. Щоправда, не завжди успішно. Для прикладу можна навести вчення Фрейда, яке на кілька десятиліть загальмувало розвиток психології творчості, і навіть зараз багато дослідників не можуть повністю відійти від його теорій.

Якщо не вдаватися у подробиці, можна пояснити цей конфлікт таким чином. Причина глибинної відмінності у творчому процесі в тому, що хоча за творчий процес, кодування і розкодування архетипів та фантазію відповідає інтуїція, у сучасному суспільстві домінує логіка і конструювання смислів і сюжетів. І саме абсолютною логічністю та прорахованістю намагаються послуговуватися автори. Інтуїція натомість зводиться до пограничних станів, часто викликаних допоміжними засобами (наприклад, наркотиками), що аж ніяк не пов'язане з творчістю.

Письменники, які насамперед керуються логікою, підпорядковують свій текст заздалегідь продуманому задуму та ідеї. Автори, які йдуть за інтуїцією, беруть у союзники підсвідомість і колективне несвідоме, якщо у автора вистачає сили і сміливості зайти настільки далеко, адже такі подорожі можуть бути небезпечні для психіки. Юнг мандрував просторами колективного несвідомого два роки і приніс звідти головні положення своїх теорій, а Ніцше так і не зміг повернутися, поплатившись здоров'ям. Але, в принципі, життя і без творчості досить небезпечне, щоб бояться таких подорожей.

Бачення тексту, на яке проектується вплив абсолютної логіки, можна назвати "конструкторським" (логічним, свідомим, але, на жаль, часто стереотипним і шаблонним), адже твір конструюється зі шматочків, які потім легко переставити. Це як грати з пластмасовим деревом, складеним з великих і дрібних частин. Його можна трансформувати, як душа забажає, навіть зігнути, але не дуже сильно, щоб не зламати.

Бачення тексту, який проживається автором подібно до справжнього життя, можна назвати "інтуїтивним" (підсвідомим, фантастично-реалістичним, непередбачуваним). Твори, написані таким методом, можна порівняти з живим деревом. Автор допомагає йому рости, але особливих змін у розвиток рослини внести не може, а після написання істотно щось змінити, не зруйнувавши структуру тексту, вельми складно. Щоб глобально редагувати такий текст, його потрібно пережити заново.

В обох методів є свої переваги. Але є і певні обмеження. Найчастіше автор послуговується у своїх творах співвідношеннями цих методів 40/60 або 70/30. Рідше – 80/20 і 90/10. Для кожного твору, в залежності від стилістики, тематики та обсягу, потрібні різні співвідношення у роботі над текстом. 100% застосування інтуїтивного методу творчості можливе лише для усних творів й іноді у поезії. Цим пояснюється, чому деякі поети зверхньо ставляться до прозаїків, бо у поезії "інтуїтивне осяяння" легітимне. Також цією специфікою обумовлене те, що стовідсотковий усний інтуїтивний твір буде мати шалений вплив на аудиторію, але у відповідний час й у відповідному місці, та може бути відтворений у письмі повністю, лише якщо записаний на аудіо під час виголошення. Натомість письменники, які у своїй творчості часто використовують 90-100% конструкторський метод, не можуть без паперової шпаргалки створити усний текст, оскільки конструкторство чітко прив'язане до письмової мови, яка по відношенню до усної є вторинною, і тому менш впливовою.

Зрозуміло, що неможливо зазирнути в думки автора і на сто відсотків дізнатися, як він пише, але в текстах залишаються знаки, що вказують на домінування того чи іншого методу під час написання твору. Хоча тільки сам автор може достовірно відповісти, до якого методу він більше схиляється (коротка таблиця розходжень між конструкторським та інтуїтивним методами і те, як вони проявляються в текстах, наведена у додатку).

Ще я зіткнулася з однією важливою проблемою: для розвитку навичок, що базуються на логіці і конструкторстві, можна скористатися багатьма книгами, їх сотні; а для розвитку інтуїтивного методу творчості інформації практично немає. Мені зустрічалося досить мало книг і статей про творчість, де підсвідомому приділялося хоча б трохи уваги, повну ж роботу, де б молодого автора навчали користуватися багатствами інтуїції, мені так і не вдалося знайти. Тому я вирішила зібрати головне, відоме про інтуїтивний метод творчості, провівши читача від зародження задуму до закінчення роботи над текстом. Частину прийомів я знайшла сама, про дещо дізналася у відомих письменників (здебільшого зі спогадів тих, хто вже пішов з цього світу) і згодом перевірила це на практиці.



Наталія Девятко (Natalia Devyatko)

Відредаговано: 10.02.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись