Отруїти не того

I «Передслово»

Всі події та персонажі описані в цій книзі є вигаданими автором. Будь-яке співпадіння з реальним життям є випадковим.

Image by Arek Socha from Pixabay (https://pixabay.com/illustrations/poison-bottle-medicine-old-symbol-1481596/)

 

Дверцята автомобілю стукнули. Водій сів за кермо. Опанувавши себе, швидко повернув ключ і завів авто. Вдаривши ногою по газу, рушив з місця. Необхідно було терміново доставити до лікарні товариша.

Постійно повторюючи про себе «все буде добре», водій не стільки заспокоював пасажира, якому було дуже зле, а сам хотів заспокоїтися. Пасажир в раз по раз кивав головою на знак згоди.

Повернувши на вулицю Шевченка в водія з’явилося якесь дивне передчуття, що щось не так. Потерпілий занадто часто кивав головою. Думка яка виникла в водія в наступну хвилину змусила його швидко натиснути на гальма. Коли він торкнувся сонної артерії на шиї свого пасажира, то мало не втратив свідомість. Пульсу не було. Поруч з ним їхав пристебнутий паском безпеки мертвець.

Почастішання пульсу. Почастішання дихальних рухів. Неможливість мовити і слова. Шкіра набула блідо-жовтого відтінку. Всі ці ознаки шоку відчула на собі особа за кермом чорного мерседесу.

Та так тривало не довго. Тремтячими руками шофер зняв пасок безпеки з небіжчика. За хвилину двері були відкриті і тіло було виштовхане з салону, ніби непроханий гість. Шофер полегшено зітхнув, але неспокій не куди не подівся, а навпаки страх зріс ще більше. «Необхідно звідси змиватися» - лунала думка в його голові. Тож менше ніж за хвилину чорний автомобіль зник в темряві залишивши по собі, ніби чорна смерть, покійника.



Вадим Колоток

Відредаговано: 16.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись