Плата за життя

Як зазвичай, вночі вона довго не могла заснути, дивилася в стелю та планувала своє майбутнє. Було літо, Ярина уявляла, як полетить на відпочинок до моря.

Ярослава росла звичайною дитиною. Нажаль, в звичайному дитячому будинку. Дівчинка багато читала і залюбки вчилася. В подальшому Ярина стала чудовим айті-спеціалістом. В 32 роки вона мала гарний заробіток та власне житло. Ярослава жила одна. В неї ніколи не було довгострокових стосунків з протилежною статтю. Та й друзів не було, тільки знайомі.

Роздивляючись візерунки на шпалерах, вона помітила, як по падаючому від вуличного ліхтаря світлі рухається маленька тінь.  Ярослава повернула голову і побачила, що по відчинених балконних дверях спускається чорна стрічка. З переляку дівчина зстрибнула з ліжка та вибігла з кімнати.

Потім, трішки заспокоївшись, вона відкрила двері спальні та побачила там, на підвіконні, змію! І знову зачинила двері.

Ярина пам’ятала, що вбивати змій не можна, бо це приведе до нещастя.  Жінка перебирала всі можливі варіанти дій в голові (від прогнати змію віником до зателефонувати до психіатричної лікарні), коли почула дверний дзвоник.

Мовчки вона відкрила двері.

На порозі стояв чоловік років сорока. Він зайшов без запрошення й спокійно запитав:

- Де ця істота? Дивлячись на Вас, я розумію, що ви її вже бачили!

На його устах виникла посмішка.

Ярина мовчки вказала рукою на двері спальні.

- Я заберу її, добре?

І він спокійно зайшов до кімнати, а менше, ніж за хвилину, вийшов, тримаючи в руках рептилію довжиною близько одного метра.

Він мовчки вийшов з квартири. Ярослава закрила за ним двері, сіла на шафку для взуття і мовчала.

«Чи можна заходити до кімнати? А що, якщо там ще щось є?»

В дитячому будинку хлопці часто лякали дівчат вужами. Казали, що вужі, то друзі нявок. І, якщо завдаси йому шкоди, вночі прийде нявка і залоскоче до смерті. А вихователі лякали, що в полі за дитбудинком та в лісі живуть дивні істоти, які не люблять чужинців та непрошених гостей лісу. Що вони можуть зробити так, щоб людина заблукала і не змогла знайти дороги додому.

Від цих роздумів її відволік дверний дзвоник.

- Хто там?

- Це знову я, - сказав спокійно приємний чоловічий голос.

Ярина моментально відчинила двері з криком

-  Що, знову змія?!

- Ні, не турбуйтеся. Я розумію, що Ви налякані й спати зараз точно не збираєтесь. Я можу запропонувати Вам познайомитися та поспілкуватися? Можемо піти на прогулянку зараз, свіже повітря Вас заспокоїть. Як вважаєте? Мене звати Михайло. А Вас?

Він говорив спокійно та впевнено. Подивився оцінюючим поглядом знизу вгору на Ярославу та усміхнувся. Ярина мала густе довге каштанове волосся, карі очі та чуттєві вуста. Була середнього зросту. Фігура в неї не була модельною, проте її форми були жіночі, округлі.

Точно, вона ж  одягнена тільки в спідню білизну! Літо, жарко! Як хоч гола спати не лягла, бо  стояла б зараз…

- Мене звати Ярослава, можете називати мене Яся або Ярина. Почекайте за дверима. Я швидко одягнуся та вийду.

Ярині було цікаво, як до її помешкання, в її багатоквартирний будинок потрапила змія. І звідки цей чоловік, Михайло, дізнався, що саме до неї заповзла гадина. Через спеку вікна ж відчинені у багатьох? І хто він такий? Чому саме з нею відбулася ця прикра ситуація? Хоча, ситуація була б прикрою, якщо б Ярослава не помітила змію. Що б тоді було?

Тож, молода жінка вдягнулася й пішла на нічну прогулянку з незнайомцем.

- Це звичайний полоз, не ядовита змія. Знаєте, ці змії ловлять здобич находу, та ковтають її живцем, навіть не придушуючи. Вибачте за такі подробиці, я давно цікавлюся зміями. А взагалі, це агресивний вид. Вам пощастило, що  Ви його не злякали, що вчасно його помітили.

- Перестаньте мені це розповідати! Звідки він взявся, цей полоз? Мені страшно уявити, змія могла налякати, вкусити кого завгодно!

- Так, я Вас розумію! І чесно Вам скажу, я  задоволений, що він потрапив саме до Вас. І я думаю, що ви не почнете лякати цією історією сусідів.

Звичайно, Ярослава скаржитися не збиралася! По-перше, вона боялася ще раз зустрітися зі змією. А по-друге, їй було  цікаво, хто цей чоловік поряд з нею.

- Не бійтеся, він тут не проживає! Полоз живе на фермі за містом і прекрасно справляється там з ловлею гризунів.

- А як він у Вас опинився?

- Я трішки спеціалізуюся на вивченні змій. Одне з моїх захоплень. У цієї змії переплутані біоритми. А також є деякі відхилення в поведінці. Я про неї випадково дізнався, коли приїздив до знайомого – власника ферми. Той надав мені змію для дослідження. Тож, добре, що Ви її не прибили!

- Так, але змія в багатоквартирному домі! Це…

- Я розумію. Якби не цей випадок, то Ви б жили спокійно і не здогадувалися, що поруч живе змія і може завітати в гості! Тут же сімдесят дві квартири! Звідки Ви знаєте, що ще проживає в цьому будинку? Давайте пройдемо через парк, з іншої сторони є заправка, там готують чудову каву!