Він та вона + кохання.

                   Безводівці

Я теплою осінню вийду

І боса на поле піду.

Стернею поколються ноги

Та з поля того не зійду.

Земля така тепла і мила

Торкнеться моїх босих ніг.

Я запам”ятаю назавжди

Стерню своїх рідних доріг.

Бабусину білу хатину,

Заметену майже під дах,

Хліб с печі лежав на хустині,

В дитинстві моїм було так.

І я посміхалася ранком,

Бо вірила в вічну любов

І тата, і мами моєї,

І річки по імені Смош.

І сонце, що ніжно світило

На те невеличке село

В якому зустрілися двоє

І третє родитись змогло.

              ***

Подарую я осінь з листям кольору сонця,

Щоб засипало  з неба  коси чорні твої.

Щоб і через сто років твоє серце сміялось

Та  назавжди лишалось воно  поряд  з моїм.

Подарую веснянку  і метелик в долоні,

А ще сонечко в небі  нехай світить тобі.

Віддаю  все я щиро,те що маю з собою

І кохання для тебе з усієї Землі.

                ***

      Якби я вміла малювати

      Намалювала квіти скрізь.

      Веселкою  розквітла хата

      Там були б  квіти моїх мрій.

       Якби могла я повернути

       Щасливих днів моїх світанки,

       Обійми рук твоїх рідненьких,

       Ті заціловані ранки.

       Твоя душа злетіла в небо

       Залишивши мене саму.       

       Я знаю жити ще потрібно,

       Але запитую: «Чому?»

       Я відповідь твою не чую,

       А все сумую, так сумую.

       І тільки зараз розумію

       Всю силу наших почуттів.

        Пробач, що пізно зрозуміла,

        Що не знайшла і не прийшла.

        Чекати та кохати вміла.

        Але не встигла. не змогла.

                     ***

          Моїй Альоні

Народилась дівчинка з темними очима.

Струнка і красива як ота калина.

Я ту малу любую літом охрестила

І на все своє життя її полюбила

От чекаю зустрічі з нею я частенько

Радістю наповнене все моє серденько.

Мрію її бачити я, найщасливішою

І ця мрія є для мене сама наймиліша.

Мрію, рядом діти, квіти, ну і ми з сестрою

Бо вона її родила і на мою долю.

Дякую тобі Земля і голубе небо,

Що прийшла з небес до мене

Дівчинка що треба!

                          ***

Ти якось прийдеш, станеш на порозі

За квітами сховаєш сум і біль,

А я розгублена як птаха на морозі

Стоятиму немов примерзла в лід.

Ми мовчки ждатимемо хто першим скаже слово,

Прокручуючи в пам”яті роки,

А нам ніби відбере мову

Але як змовчим, то вже на віки.

Скільки ж усього хочу розповісти.

Як хочу міцно-міцно обійняти

Тебе нікому більше не віддати,

Не відпустити навіть за поріг.

Мій милий хлопчик, любий і коханий

Ти тільки на порозі тім з”явись.

Швидкими кроками перетинай дорогу,

А я тебе чекаю, як колись.

                ***

Чи помилилась, чи загубилась?

Я із тобою в цьому житті.

Все я шукала, скрізь я ходила,

Ноги втомила, збила в путі.

Та якщо є ти ще на цім світі,

Знову в дорогу, знову піду.

Буду шукати, кликати буду,

Може зустріну, може знайду.

Тільки ти, милий, прошу зустрінься,

Бо, мало часу зараз у нас.

Хоч надивлюся, наговорюся

Та закохаюсь в останній раз.

                       ***

Хлопчики - хлопці як я сумую,

Коли почую - вчора був бій.

На очах сльози, руки стискаю

Знову молюся, Господи мій!

Я хочу тиші і весни з миром

Для  України , її дітей.

Для всіх хто хоче з нею лишитись,

Без ворогів та кривавих ідей.

               ***

Сумні мої очі, опущені плечі.

Глибоке роздум”я схилило мене.

Як холодно й лячно в весняний цей вечір,

І вітер по небу в ніч хмари жене.

І я б полетіла за вітром тим сильним,

Щоб дальні краї подивитися знов,

Побачити море і вільні хвилі,

Ввідчути ту легкість і нову любов.

Що так надихала, що дух підіймала,

Що сили давала на дії нові.

Неси мене вітер, несіть мене хмари,

Я знову на легких, я знову в житті.

             Маринці

Ось пройшла остання нічка.

З днем народження сестричка!

Побажаю щоби сміло

Щастя в хатку залетіло!

Обійняло ніжно плечі,

Говорило любі речі.

Зашептало би на вушко:

«Залишусь з тобою, душко».

На новий диванчик сіло

І з тобою розімліло.

Погукало ще кохання

Разом виконати бажання!

Замовляй своє бажання

І отримуй виконання!

                    ***

Україна, моя рідненька,

Стогне, плаче, чи є надія,

Що візьмуться за руки люди

І у нас буде гідна мрія.

Ми посіємо в полі пшеницю

На своїй, на вільній землі

І спечемо смачну паляницю

Хай їдять і чужі, і свої.

Чую земле твій стогін тихий,

Чую, як наростає він.

Та я мрію, що в день великий

Ми почуємо  святковий дзвін.

                ***       

Я торкаюсь руками неба,

В тім краю, де волошки в житі,

Ти не кидай мене, не треба,

Як же буду без тебе жити?

Я без тебе, як хмарка в небі

Одиноко пливу за вітром.