Подарунок

Перша та єдина

Донька сиділа на своєму улюбленому місці за обіднім столом і з насолодою поїдала порцію оладок зі сметаною та полуничним варенням. Чашка з чаєм, котрий вже встиг охолонути, стояла трохи осторонь, та чекала, коли й про неї згадають. Маленька принцеса любила пити холодний чай вже в самому кінці трапези.

Його маленький янгол. Точна копія дружини. Таке ж темно-каштанове кучеряве волосся, ті ж сіро-блакитні очі, увінчані пухнастими віями, маленький акуратний носик і пухкі рожеві губки. Милування нею приносило чоловікові неймовірну насолоду і водночас пекучий біль...

Марк зробив черговий ковток гіркої кави, але до своєї тарілки з млинцями він так і не доторкнувся. У нього пропав апетит. Та й нічого взагалі не хотілося їсти останнім часом. Хотілося у відпустку. Взяти дочку і поїхати на море: вимкнути набридливий телефон і просто морально і фізично відпочити від міської метушні, від дбайливих батьків і від самого себе. Головне, щоб його маленька принцеса була поруч.

– Татусю, а що тобі подарувати на день народження? – уважно розглядаючи фотографію за його спиною, донька несподіване спитала донька.

Чоловік насупився. У нього зовсім вилетіло з голови, що завтра у нього день народження. І з деяких пір він його не любив. Але святкувати його доводилося заради рідних і близьких. А через день і у його маленької принцеси свято – ось про нього він ніколи не забував. І завжди заздалегідь купував подарунки.

– У мене вже є найкращий і найулюбленіший подарунок у світі. Більше нічого мені не треба, – посміхнувшись, відповів він.

Ксенія перевела погляд на батька і невдоволено нахмурила свої ідеальні брівки.

– І що це за подарунок? І хто встиг тобі його вже подарувати? – прикусивши нижню пухку губку, запитала дівчинка.

Марк посміхнувся. Вона була така прекрасна у своєму обуренні!

– Мені його подарувала твоя мама практично сім років тому. І це ти!

– Татку, а розкажи про маму, – опускаючи погляд і відставляючи від себе тарілку з недоїденими оладками, майже пошепки попросила дівчинка.

– Вона була кращою за будь-яке янгольське створіння. Вона була повітрям, яким я дихав, мрією, якою я жив. Твоя матуся була найбажанішою жінкою у всьому світі. І варто було тільки побачити її в тій дивовижній червоній сукні, коли вона танцювала пристрасний танець танго і я закохався... Я пропав. Добивався її довго і наполегливо, щодня даруючи її улюблені квіти – червоні троянди, а вона лише мило посміхалася і категорично відповідала «ні»...

– І як же тобі вдалося її завоювати? – все так же не піднімаючи очей, запитала Ксенія.

– Просто у неї не залишилося вільних ваз для квітів у будинку, а викидати їх було шкода. Ось я і пообіцяв, що якщо вона сходить зі мною на побачення, я перестану кожен день їй дарувати букети.

– А після побачення ви більше вже не розлучалися, так, – дівчинка не питала, просто констатувала давно вже відомий факт, адже не вперше вона чула історію кохання своїх батьків.

– Так, – підтвердив Марк, встаючи зі свого місця і беручи доньку на руки.

– І якби я не народилася, мама б не померла, і ви б були найщасливішими на світі. Неправильний я подарунок! Через мене мама померла, – з образою в голосі, сказала вона, а в сіро-блакитних очах зачаїлися сльози болю і відчаю.

– Ти найкращий і найбажаніший подарунок у світі, Ксеніє. І я шалено радий, що ти у мене є. І твоя мама теж так вважає, адже вона любить тебе і спостерігає за тобою. Радіє, що ти у нас така чудова, добра і весела. Так що не треба псувати свої гарні очі цими сльозами, – цілуючи дочку, і притискаючи ще міцніше до себе, в черговий раз поставив крапку Марк в їх розмові.

Дівчинка кивнула, поклала голову татові на плече і тихо сказала:

– Тоді й мені не треба ніякого подарунка на день народження. Якщо я твій подарунок на день народження, то ти будеш моїм подарунком на моє свято. А нову ляльку мені просто так подаруєш, все одно її вже купив.

– Домовилися, – посміхаючись, відповів Марк.

Донька, заспокоївшись і отримавши потрібну їй відповідь, вивільнилася з обіймів батька і знову повернулася до свого сніданку. Але темні брівки, все одно, час від часу все хмурились. Щось явно мудрує. А йому необхідно задуматися над майбутніми святами. Все ж два дні народження поспіль важко організувати, а об’єднати їх в один день – його батьки не дозволять.

– На наступний рік, я все ж подарую тобі подарунок, – серйозно сказала дочка, змусивши його запитально підняти брову. – І не дивись на мене так. Тобі він точно сподобається. Та й мені зайвим не буде...

– І що ж це?

– Дружину я тобі подарую! Ось! – урочисто і самовдоволено прорекла Ксенія.

Марк же захлинувся черговим ковтком кави.

Як добре, що до наступного дня народження аж триста шістдесят п’ять днів...



Анелія Чадова

Відредаговано: 16.04.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись