Помста гидкого каченя

1


Ліна збиралась на побачення.Але для неї це було не просто побачення.Це була помста, за всі пролиті сльози,за образи, за сказані слова.Вона чекала на цю мить дуже довго. Від тоді коли її однокласник Дмитро не відповів їй взаємністю ще і зганьбив її,прочитавши вголос слова які  адресувала йому на весь клас.Вона пам'ятала як всі з неї сміялись.Тоді вона навіть тиждень в школу не ходила.Довго не могла оговтатись від того.І тоді в дитинстві,  пообіцяла собі.Що вона колись  помститься йому.Зробить йому боляче, так само як він їй.І тому ще будучи школяркою,  зробила вигляд що нічого не сталось.Хоча ця ситуація сильно на неї вплинула.Так склалось, що він пішов після дев'ятого класу.Це частково допомогло, принаймні він не маячив їй перед очима.Це дало змогу трохи відійти.Вона навіть почала замислюватись над тим, а чи не полишити цю затію.Забути про помсту.Але ж вона пообіцяла собі, а обіцянки треба виконувати.Після того як він пішов, вона почала по троху мінятись.Спочатку змінила свій стиль, змінила зачіску,схудла. На першому курсі університету, вона позбулась окулярів.І взагалі, від того гидкого каченяти, не лишилось нічого.Вона стала неймовірною красунею.Хлопці почали впадати за нею, проте вона була холодною,навіть трохи стервозною.І от одного дня вона зареєструвалась на фейсбуці  під фейковим ім'ям і додалась до нього в друзі.Ліна збирала інформацію, вивчала його уподобання.Згодом вона таки створила  сторінку під своїм справжнім ім'ям.Вона почала спілкуватись з ним.З часом вони дуже зблизились.І от одного дня, він запрошує її на побачення.Той день її радість не знала меж, вона раділа з того що нарешті наступила та мить коли помститься йому.
І от день Х вона одягає  свою найкращу сукню,зелену оксамитову такого з кольору як її очі. Яка підкреслює всі переваги її ідеальної фігури.Вона крутнулась біля дзеркала, її русяві кучері бадьоро підстрибнули.Нафарбувавши губи, і прихопивши легенький плащ вона спустилась вниз, де на неї чекало таксі, яке мало відвезти її до одного з найкращих  ресторанів міста.Коли приїхала він вже був на місці.Ліна йшла до нього впевненою ходою, неначе хижачка.Чоловіки які там були повертали голови в її бік,змушуючи їхніх дам нервувати.
Дмитро встав зі столу, глянув на неї захопленим поглядом.Він допоміг їй присісти.
--Прекрасно виглядаєш,--сказав він.
--Дякую,-- кокетливо відповіла Ліна.Їм принесли меню,і вони зробили  замовлення.
--Пророную, випити за зустріч.--Ліна підняла келих вина принубивши, глянула на Дмитра.Він майже не змінився.Такий же русявий з блакитними очима.Середньої статури.Тільки погляд вже інший.Якийсь трохи сумний.Коли дивилась на нього відчувала, що  до неї повертаються почуття до нього, і це її дратувало.Вона відвела погляд, і зробила вигляд ніби розглядає люстру.
--Дякую, що погодилась зустрітись.Якщо чесно,  навіть не повірив що то ти.Ти стала неймовірною красунею.--Він зробив невеличку паузу, випив вина і продовжив.--Я хочу попросити в тебе пробачення.Колись тебе образив.І шкодую про це досі.Зізнаюсь тоді був дурнем, не розумів що творю.Не усвідомлював, що своїми вчинками ображаю людей.--Ліна слухала його і не вірила своїм вухам.Вона навіть мало не вдавилась вином.Він взяв її руку.Ніжно подивився їй в очі.І промовив.
--Ти мені пробачаєш?--Ліна подивилась на нього, і відчула що їй стає не добре.В цей момент в неї було відчуття протиріччя.Її неначе роздирало навпіл.
--Вибач, мені треба вийти.
--Все, гаразд тобі зле?--Ні, все добре.Просто мені щось повітря не вистачає.Треба піти подихати.--Вона кулею вилетіла з ресторану.Вийшла на вулицю, і почала кричати.Потім з усієї сили копнула вазон,який стояв при вході.До неї підбіг чоловік.
--Пані, з вами все гаразд?!
-Зі,мною все гаразд.Просто зірвалась.Зараз я заспокоюсь.
--Якщо вам потрібна буде допомога кличте.
--В даний момент ,хочу щоб мене залишили в спокої.
--Все,іду.--Чоловік зайшов всередину ресторану. Ліна намагалась заспокоїтись, почала з найбільш відомого методу заспокоєння.Вона зробила глибокий вдих потім видихнула.Повторила це ще кілька раз.І відчула певне полегшення.


Що то було? питала себе вона.Ще годину тому вона хотіла помститись , розробила грандіозний  план помсти.А тепер не знала, що робити.Вона розуміла, що все що він говорив було щиро.Це читалось у його  очах.Стільки років вона хотіла зробити йому боляче.А тепер розуміє, що  не зможе це зробити.Тому що досі кохає його.Ліна сіла на лавку біля ресторану, і обмірковувала що робити далі.З одного боку вона розуміла, що люди міняються.Ліна помітила, що Дмитро змінився.Проте відчуття помсти, засліпило її.Воно змусило її змінитись, не в кращу сторону.В цей момент їй стало соромно.Дмитро вийшов з ресторану.
--Хей, ти як?З тобою все добре?Там вже принесли замовлення.Ідеш?
--Так.Зараз через хвилину підійду.--Ліна витягла з сумки телефон.І кудись подзвонила.--Добрий вечір.Я б хотіла б відмінити бронь.В мне нажаль не виходить.Вибачте.--Ліна вимкнула  телефон.Поправила макіяж.І з посмішкою на обличчі зайшла в ресторан.


 



Емілія Санд

Відредаговано: 03.03.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись