Позичене кохання (частина друга)

Глава 1

- Навіть не знаю, що тебе шокує сильніше, хочеться все ж таки справити враження на даму, - Куїн знову дуріє, забираючись в машину.

Повернувшись на батьківщину, на цей смарагдовий і вічно дощовий острів, начебто якось і сил додалося і впевненості в завтрашньому дні, навіть не дивлячись на компанію цього іронічного кадра, який мені все ще здається підозрілим. Спина рівніша, груди вище, навіть колір обличчя змінився в кращу сторону. А все тому що Лондон і ця моторошна клініка залишилися далеко позаду. Про Даміра, про його можливу реакцію, намагаюся поки що не думати, тому що тоді біль гострим скельцем починає колоти в серці, на очі навертаються сльози, і я починаю себе жаліти. Зараз мені це ні до чого. У моїх планах пережити ці дев'ять місяців ховаючись, а потім розгорнути військові дії. Ось тоді я, можливо, з ним побачуся. Тоді й буду знову душу рвати.

- Так ось вирішив почати з головного. Потім покажу тобі свій будиночок і доб'ю вже остаточно. Мені подобається дивитися на тебе розгублену, коли ти тріпаєш очками, коли твоя нижня щелепа повільно відвисає, а соковита губка відстовбурчується ...

- Давай вже не томи, збоченцю. Починай розповідати, я вже й так заінтригована і хоч зараз можу відкопилити губи, - він смішний, через це, напевно, я закриваю очі на його недоліки і ким він є. За фактом він злочинець, але дуже милий злочинець.

- Я позашлюбний син барона Морлі, - повідомляє мені Куїн, дивлячись чи справило це на мене якесь враження. - Вже будучи одруженим цей титулований багатий козел став упадати за молоденькою покоївкою, моєю матір'ю. Вона була до нестями гарненькою, наївною та чистою. Пограв, переспав і звичайно ж кинув. І навіть коли дізнався, що у нього народився син, порадив моїй матері стулити пельку і мовчати, щоб уникнути неприємностей, які можуть звалитися на її дурну голову. Викинув бідну дівчину, не давши жодного пенсу. Але я цієї справи так не залишив. Я наполегливий. Я вистежував його роками, збирав інформацію, плів своє павутиння, втерся в банду ірландців і згодом став їхнім ватажком, мріючи покарати свого батька.

- О, господи… А щоб мені! Значить ... пограбування банку, який належить сімейству Морлі – це акт відплати! - вражено видихнула я, все ще усвідомлюючи почуте. - Стривай ... це ж неможливо, як таке може бути?! Виходить ти брат Лінди Морлі, цієї мимри, для якої я повинна була виносити дитину? Але я познайомилася з тобою ще до того, як відправилася в ту кляту клініку. Як доля змогла нас усіх так звести?! Неймовірно! ... У мене більше немає слів! Ти дійсно мене шокував! Сподіваюся, барон помер своєю смертю або це твоїх рук справа?

- Старий пень, замучений подагрою, здох своїми силами. Але я посцяв на його могилу.

- Фу! ... Тобто, він тебе не визнав, але ти все одно відібрав у них частину своєї спадщини. І за тобою тепер напевно будуть полювати всі поліцейські собаки і поруч з тобою перебувати небезпечно, тому що, коли зловлять тебе – знайдуть і мене! Зупини машину! Я серйозно, Куїне! - після подиву мене накриває паніка, але цей гад тільки шкіриться у відповідь.

- Мене не впіймають, лялечко. Я триндець який розумний, адже цей план розроблявся роками. Мені приємно, що ти теж стала гвинтиком у цій афері. Тим більше, там, куди ми їдемо нас точно не знайдуть. Зі мною якраз безпечно, тому що я знаю коли і як тікати, я як лисиця знаю всі таємні стежки. І у мене тепер купа грошей. А ще я дуже харизматичний, тобі не буде зі мною нудно. Я не як той напахчений сноб, я не джентльмен. Я простий і відчайдушний хлопець. Тобі знадобиться моя допомога, коли ти підеш війною на Лондон. Погодься, мої аргументи дуже вагомі.

- Ти там зібрався мене ще чимось шокувати? Не уявляю, як я це переживу. ... Чому ти це робиш, Куїне, чому допомагаєш мені? Синдром Робін Гуда? Ти його нащадок? Адже причина не в моїх блакитних очах?

- Пам'ятаєш, я тобі казав, що не вірю у всю цю фігню про любов? Якщо мені добре з дівчиною, я намагаюся продовжити наше спілкування на якомога довше. І ось з тобою мені добре, Даяно. Ти мені подобаєшся. Подобається, що ти така ж ненормальна, як і я. Спонтанна, рішуча, запальна, щира, жива, смілива. Тому твої очі і характер теж відіграють важливу роль. А ще допомагаючи тобі, я продовжую мстити сімейству Морлі.

- О, ось воно що, подвійна складова. І як ти собі уявляєш цей наш тандем? - змірявши його докірливим поглядом, знов підчепивши чергову його іронічну посмішку, відвертаюсь і дивлюся на дорогу, яка біжить серед зелених пагорбів. Край пишних зелених рівнин зі стадами вівець та корів, земля, яка насичена легендами і забобонами, де повно занедбаних замків і монастирів, а люди все ще вірять в магію друїдів та існування лепреконів та тролей. 

- Цікавишся, чи збираюся я затягти тебе в ліжко? Все може бути, якщо ти будеш не проти, - гмикає Куїн. - Довгими осінніми вечорами може захотітися ласки, дотиків та тепла. Хто знає, життя непередбачувана штука. Головне, щоб життю було з нами весело і тоді воно не повернеться до нас задом.

- Зрозуміло тепер чому ти вічно сиплеш цими своїми жартиками! Я намагаюся прийти до тями, але з тобою це просто нереально!

- А може, я твій найрідкісніший екземпляр. Твої древні книги притягли мене до тебе. Ти ж сама говорила, що «Послання лісу» написали чаклунки. Щось тут нечисто, магія якась. Вона, до речі, й татуся твоєї дитини покарала. З цим жартувати не можна.

- Досить дуріти, Куїне. На цю тему дійсно не варто жартувати.

- Ой, та ладно, відразу надулася. Про нього говорити не можна, так? …Ти що зібралася спати?

- Так, тебе потрібно приймати дозовано. Тому що, якщо тебе стане для мене занадто багато - ми поб’ємося, - вмощуюся я на сидінні, бажаючи заплющити очі і хоч якось зібрати свої думки.

- Поб’ємося ми коли ти побачиш мою халупу, - тихо мовив він.

 

- Ні …ну ... ну це вже взагалі гаплик. Це ... ні в які ворота, - нарешті я змогла видавити з себе, після десяти хвилинного споглядання цієї хатини. - Ти куди мене привіз?! У хатинку на курячих ніжках, де ані електрики, ані води і жодної душі навколо? Що це ще за глушина в дупі у бога? В Ірландії ще є такі місця? - відчуваю, що мене зараз порве на запчастини. - Піч топити дровами, збирати дощову воду для купання, підтиратися листям і милуватися руїнами замку?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше