Знайомство

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

В одному маленькому містечку, на одній мальовничій вуличці, у звичайній п’ятиповерхівці жили дві особи. Одна з них добра, спокійна та дуже мудра жінка – бабуся. Невеличкого зросту, проте дуже енергійна й весела. Бабуся полюбляла ранкові прогулянки, пильно слідкувала за своїм здоров’ям та багато читала. Вона знала безліч таємничих рецептів здоров’я та краси й завжди мала вигляд свіжий та чарівний. Бабусину доброту й чуйність цінували всі, хто її знав.

Не менш цікава й молодша особа – онучка Бабусі. Звали її Натуся. Це була гарна, кмітлива та привітна дівчинка. Вона мала світле обличчя, укрите ластовинням, кирпатий носик і русяве волосся. Її щира усмішка та ямочки на щічках нікого не залишали байдужими. Вона дуже шанувала, любила свою бабусю і майже завжди її слухалася. Так, так, майже. Адже Натуся від природи була непосидючою, дуже допитливою й часто потрапляла в різні пригоди, із яких саме бабусі доводилося її рятувати.

Ледь не забула сказати: бабуся з Натусею були ЧАРІВНИЦЯМИ. Звичайно, ніхто з їхніх сусідів про цей бік життя наших героїнь навіть не здогадувався. Вони не хотіли зайвої уваги до своїх персон, а тим більше до того, що вони роблять у вільний від нормального життя час. Тому поводилися точнісінько так, як звичайнісінькі бабуся й онучка. Старша чарівниця проводила більшість часу, як і належить літній жіночці на пенсії, а молодша – «гризла граніт науки» в школі. Проте, як тільки звичайні справи закінчувалися, розпочиналися чарівні.

У їхній трикімнатній квартирі були таємні двері, замасковані під фотошпалери. На них було зображено вхід у квітучий сад, два крісла-гойдалки та невеличкий білий плетений столик із букетом квітів у вазі.

Коли бабуся з онучкою закінчували хатні справи, то йшли до кімнати з фотошпалерами, плескали тричі в долоні, казали чарівні слова й заходили до саду. Так, вам не причулося. Саме в стіну і саме до саду.

Там бабуся могла відпочити в кріслі, почитати свіжу магічну пресу або чергову книгу про чудодійне зілля та лікарські настоянки. А Натуся тим часом бігала за метеликами, ніжилася під сонечком на свіжій зеленій травичці або збирала бабусі черговий букет із духмяних квітів, яких так багато росло в їхньому магічному саду.

І якби гості, які приходили до наших дівчат, були трішечки уважнішими, то помітили б, що квіти на столику, на фотошпалерах завжди інші.