Промінь у темряві

Двоє. Схоже, ефіопи. Однозначно під кайфом.

Кинувши боковий погляд, намагаюся непомітно прискоритися - але вони теж наддають, тож дистанція повільно скорочується. Дідько смикнув лазити тут увечері взимку, коли рано сутеніє - попереджав же сусід з מרכז קליטה*, що через нелегалів у південному Тель-Авіві фігова криміногенна ситуація. Так ні ж, припекло прогулятися перед відльотом - тепер думай, як викрутитися і уникнути найгіршого.

 

Тікати не збираюся - по-перше, стримують залишки вуличного етикету, а по-друге й головне, з дорожнім багажем в руках та за спиною далеко не забіжиш. Лишається дійти до найближчого повороту і сподіватися, що проскочу провулок, а там відірвуся. Жалюгідна сотня метрів тягнеться, наче марафон - добре, що фори поки вистачає.

 

Що ж за рятівним рогом - переслідувачі явно більше чекати не збираються. Глухий кут без світла - от тепер справді немає виходу.

 

***

 

Очі першого застигло дивляться крізь мене - другий ще ледь хрипить, але це ненадовго. Взагалі-то ви маєте бути мені вдячні - покинули пекло, в якому меншість має привілеї, аби решта не розуміли, де знаходяться і менше прагнули звільнитися. А я подарував вам легку свободу - якої ви абсолютно не заслуговували. За плечима вже чимало привидів - кого любив, ненавидів або навіть не знав. Ще парочка нічого не змінить.

 

Ніж у руці високого не чіпаю - можливо, поліція зосередить пошук на мешканцях навколишніх будинків. А от свого вірного друга тричі швидко стромляю в землю - пощастило, бризок на одязі ніби нема. Минули роки, але Промінчик знову не підвів - руків’я зручно лежить у долоні, довге й вузьке лезо тьмяно мерехтить у місячному сяйві. Шкода, але його доведеться позбутися - трохи пройдуся і викину в Середземку, зараз на узбережжі майже безлюдно. Спасибі вам, зимові шторми.

 

Навколо тиша, камер не видно - поправляю лямки наплічника і підіймаю валізу. Час звалювати - в темпі, проте без зайвого поспіху. Спокійний та респектабельний вигляд запорука успіху - залізне правило ще з армійки.

 

***

 

У багажі нічого компрометуючого, тож минаю контроль на вході до залізничного вокзалу і придбавши квиток до Бен-Гуріона, проходжу турнікет. За кілька годин я вже буду в повітрі. Що там на табло - до прибуття потяга 13 хвилин. Станція ההגנה** - як символічно.

*Центр абсорбції

**Оборона




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше