Раціональний пацьорок

Вся версія

Мадама сиділа собі поруч малих пацьорків та споглядала за їх забавлянками. Одним оком гляділа, одним вухом слухала. Просто булла поруч.

М’ч, котрий опинився в руках й ногах малих, привернув трохи більшої уваги: два ока гляділи й два вуха слухали. Місце для забавлянь м’ем трохи було не тойво. Безпека вікон та інших крихких матеріалізованих речей була під загрозою.

 - Не слід тут грати м’ячем. Можна збити птаху, а та залетить в вікно та попаде на сковорідку, – ляпнула мадама пацьоркам з метою зупинити необачну та небезпечну для навколишнього простору гру. Нє, щоб якось просто сказати..

 - Такого бути не може, - відповіло одне маля. – Це нереально.

Мадама аж запалала від подиву.

 - Як неможливо? Цілком можливо, -  промовила собі в думках.

-  Все можливо. Ти що не віриш? – перепитала вже вголос.

 - Звісно, ні. Такого бути не може.

Дітиська вже припинили грати м’ячем. Вуха були зайняті діалогом мадам з їх друзякою.

Мадама далі вигадувала всілякі варіанти дивакуватих обставин та подій і перепитувала, чи дитина вірить в їх можливість. Не вірив.

Сумно стало, хоч всі навколо й реготали. Сумно, бо жила та мадам  з великою вірою в чудасію та можливість неможливого, а ось це маля, котре стояло поруч, вже ні. Ото раціональний пацьорок!



OMukha

Відредаговано: 26.08.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись