Школа для злодіїв

Глава 1

Я сиджу на стільці за столом, і мене свердлять очима кілька копів, тобто поліцейських. Наручників на мені немає, але будуть, якщо зроблю щось не так. Ну наприклад, когось покалічу, а ще може вб'ю. Відповідно назріває запитання, а що я роблю в СІЗО? 

Скажімо так, я знищила близько пів сотні людей. Без зброї, не використовуючи фізичну силу, наче мною керувала якась магія. 

Ще з дитинства могла створювати невеличкі білі кулі без шкоди здоров'ю іншим. Просто гралася. І догралася! В один день батьки дізналися про мою чарівну властивість і, намагаючись її знищити, самі стали жертвами. Зрозуміючи що натворила, втекла. 

Копи мене шукали, думали, що сама постраждала, а я була так налякана, що не контролюючи свою силу, вбивала і їх. Почалися погоні, перестрілки, вбивства і т.д. Короче, загальну освіту здобула за допомогою бездомних. Які теж ... Які ну теж не вижили! Сорян! 

І оце вчора ненароком підсмажила ще п'ять десятків. Тому формується логічний висновок. Якщо в дитинстві була за версією поліцейських "жертвою", то зараз я "Вбивця № 1". Я так виживаю! І чесно забавляюся!

-Дріс, ти і далі будеш мовчати? - один з поліцейських звернувся до мене. Дріс - це моє ім'я, як ви зрозуміли.

Я підняла голову.

-Якщо я щось скажу, сенсу ніякого не буде. Мене знову заберуть в якусь забігайлівку, я там три дня від сили проваляюся, і втечу. Я знову все буде по кругу. 

-Цього разу все буде по-іншому! - запевнив коп в окулярах.

-І минулого, і позаминулого, так і що так, і всі інші рази, коли я тут була, Ви казали теж саме! - Я підняла одну брову вверх. 

-Часи міняються!

-Часи то міняються, а ти кучерявий як був, так і залишишся! - добавила від себе. - Ну може волосся і зміниш, але навряд чи звивини сам собі накрутиш!

-Да я тебе... - кучерявий кинувся на мене, але інший поліцейський його схопив за руку.

- Що? Розмажеш по стінці? Це ж твої здається слова? - Я піднялася із-за столу. - Давай, я в твоєму розпорядженні!

Кучерявий на мене подивився. Довга товстовка з широким капішоном, футболка і штани і взуття - все чорного кольору. На нього дивилася дівчина з довгим хвилястим світлим золото-рожевим волоссям в капішоні, яка пожаліла косметики на своє обличчя. Все по-мінімальному.

- Ну? - Я розставила руки в сторони. - Давай, я чекаю!

Пройшло п'ять секунд, десять, тридцять, хвилина. Я стиснула руку і відчула як всередині почала битися магія.

-Знову приходиться робити все самій! - Я розтиснула руку і різко почала нею махати. Чоловіків наче зловила невидима рука за горло, і теж почала повторювати за мною рухи. Хоча я просто лише махала туди-сюди. Ще один раз і поліцейські впали біля стінки, розляпавши все що можна своєю кров'ю.  

Я підійшла і похлопавши їх декілька разів по щоках, лише добавила:

- Ну як будете готові побитись, то позвете, ну а я пішла! Не скучайте!

Втім за дверима наче мене і чекали. Але якщо я звідси йду, значить я йду! Але мене ніхто не хотів відпускати. Зіскучились за мною! Місяць мене не бачили! Напевно в "Дурня" зіграти хочуть! Чур, в мене всі козирні!

Але як виявляється магія не завжди виручає. Бо коли на мене вдягли протимагічні наручники, можливості втекти зменшилися. 

Обожнюю містера Голланда - детектива в цьому відділі. Я в нього найулюбленіша вбивця! Гляди ж, сам себе Шерлоком зробить, по кількості того, як і скільки він мене ловив.

-Тепер ти нікуди не втечеш! - посміхнувся містер Голланд, застібуючи наручники. 

- Не кажіть "Гоп!", поки не зловите! - сказала я і вдарила його по голові своєю.

-Ах ти ж с¥ка! - закричав детектив, намагаючись зупинити кров з носа.

-С¥ка - це собака, а я людина! А от хто ви ще треба подумати?!... - відповіла, відбиваючись від приставучих копів. - От не знаю хто краще, макака чи горила? Може підкажете?

-Зловити її! - почулося від нього.

І почалася біганина. Я стрибала через столи, розкидала документи в різні сторони, робила сальто у повітрі. Аж доки не відчула біль в шиї і сміх містера Голланда.

- От, собака! - промовила я і знепритомніла.

-Фух, зловили! - промовив детектив, ховаючи шприц в кармани. - Значить її в машину. А ви, - почесав голову, оглядаючи приміщення, - приберіться тут, а то як в гадюшнику, їй-Богу! Все, за роботу всі!. - І пішов.



#4039 в Фентезі
#2982 в Різне
#746 в Гумор

У тексті є: дівчина, школа, гумор

Відредаговано: 11.04.2021

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше