Глава 1

Глава 1 

— Марічко! Ти знову сидиш у своєму інтернеті!? — обурюється мій чоловік, коли заходить на кухню. 

Я, звичайно, ігнорую його, бо дуже зайнята листуванням з моєю таємницею, про яку чоловіку не варто знати. Швидко клацаю пальцями по клавіатурі телефона. На мені маска спокою. Не бачу нічого навколо і просто віддаюсь світу віртуалу. 

— Марічко! — гримає біля мене кулаком по столу. 
Я підіймаю на нього розгублений погляд, але не надовго. Знову залипаю в телефоні. Посміхаюсь, коли мені в черговий раз кидають смішного смайла. 

«Ти сьогодні вже обідав?» — запитую у свого віртуала те, що мене турбує. 

Знову посміхаюсь. 

«Ще ні. Зараз буду йти», — відповідає миттєво і я не втримуюсь від захопливого вдиху. 

Хоча, що тут вдихати? Він просто має йти обідати. Але ж ні! Для мене і це має значення. 

Чую лайки свого Андрія і хитаю головою. Відкладаю телефон і дивлюсь на нього. Звужую очі та насуплюю ніс. 

— Чого тобі? — різко запитую і кладу ноги назад на підлогу, бо до цього вони благополучно лежали на диванчику. 

— Ми сьогодні обідати будемо? — запитує він мене і підіймає одну брову вверх.  

— Може, й будемо, — знизую я плечима і неспішно дістаю каструлю з нижньої полиці. Ставлю на плиту та заливаю водою. 

Сидимо вже обідаємо, а мій телефон в черговий раз віщує про повідомлення. Дивлюсь на чоловіка. Зціплює губи в тонку лінію. На вилицях ходять жовна. Але попри всі ознаки халепи, я беру телефон до рук та читаю смс. 

«Я вже вільний. Може, поспілкуємось?» 

Радію, мов мала дитина. Швидко витираю рот серветкою і починаю друкувати відповідь. 

«Звісно! Я в передчутті чогось цікавого від мого плейбоя!» 

Шкірюся на всі тридцять два і, не відриваючись від телефону, несу тарілку до раковини. Мию за собою посуд і знову беру гаджет до рук. 

Краєм ока бачу, що Андрій спостерігає за мною. Пильно так і з образою. Хмикаю та йду з кухні. За собою посуд хай сам миє. Я готувала обід. 

Лягаю на дивані у вітальні. Гортаю стрічку новин. Лайкаю кожен пост і дивлюсь нові відео відомих блогерів. 

«Чим сьогодні займалась?» — запитує мене мій віртуал. 

«Все, як зазвичай», — відповідаю та переходжу на інстаграм. Там саме зараз відомий блогер веде пряму трансляцію. Заходжу. Мені ж цікаво, чим там вони живуть. 

Білявий красень розповідає про своє життя. Слухаю уважно. Навіть муху не чую, що летить поруч. Все вслухуюсь у його репліку. 

Відчуваю на собі руку чоловіка. Він гладить мене по маківці. Переводжу на нього зацікавлений погляд. 

— Коли ми стали такими, Марічко? —  з сумом запитує він. 

— Якими? — не розумію, про що він, але досить цікаво послухати його життєву боротьбу з собою. 
Може, потім навіть пост напишу про нього. 

— Ти сама прекрасно знаєш, — зітхає він, а я мовчу. Дивлюся крізь нього. Замислююсь. 

А й правда! Коли?

«Коли він днями і ночами був на роботі? Чи тоді, коли забув про дату нашого весілля, моє день народження? Забув, що таке подружній обов'язок?»

Всі ці питання ставлю лише у своїй голові. Криво посміхаюсь і відвертаюсь. 

— Не знаю, — роздратовано відповідаю. 
Відпихаю його і йду до ванної. В черговий раз сльози котяться великими горошинами. Я сиджу на холодній підлозі. Підтиснула ноги під себе, голову опустила на коліна. Я більше не в змозі стримуватись. 

Дістаю телефон та пишу своєму віртуальному другові, який відображається під ніком «Соціал».

«Я скучила», — друкую і кидаю ще й сумного смайла. 

«Крихітко, я теж. Але ж ти знаєш, що я зайнятий?» — відповідає мені швидко. 

«Але для тебе я знайду час. Щось сталося?» — приходить слідом повідомлення і я мимовільно посміхаюсь крізь пекучі сльози. 

«Ні. Все добре. Я просто дуже скучила за тобою. За нашим спілкуванням. Мені сьогодні тебе не вистачало», — кривлюсь, бо на годиннику уже дев'ята вечора. 

«Крихітко, і мені тебе не вистачає, але зараз я роблю дуже важливий проєкт. Не можу відволікатись. Обіцяю, як тільки закінчу, вся моя увага буде приділена тільки тобі.»

Розчаровуюсь. Жбурляю телефон собі на коліна  і відчуваю такий гнітючий стан. Всі наче проти мене. У всіх робота, а я вічна колючка в одному місці. 

Важко видихаю. Встаю. Вмиваюсь і плентаюсь у спальню. Сьогодні я дуже втомлена, тому просто валюся на ліжко. Закриваю очі й просто поринаю в сон.