Спонтанний верлібр

Спонтанний верлібр

Хто може побачити рубці на її ніжному тілі й згадати те, що вона давно забула?

Моральні принципи аморальної естетики дотику словами до тіла.

Серце, що горить в каміні ще б'ється, вогонь язичників палить мої думки.

Крик посеред ночі розуму народив ілюзію волі.

В далеких заростях потопленого човна рибалки цвіте твій біль.

Вода хвилюється, в ній є терпкий присмак часу, який став гірким мулом із чужих сліз.

Висохлі троянди ще квітнуть, але цього ніхто не помічає, крім сліпих і знедолених, думками вічності тих, що згадали на смертному ложі свою п’янку молодість, яка тримає їх за руку та запалює вогник далеко в степу.

 



Йогонес де Сіленціум

#2186 в Сучасна проза
#2123 в Різне

У тексті є: природа, крик, серце

Відредаговано: 22.08.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись