Сповідь у просторі відсутності довіри

Передмова

Питання в тому: бути чи не бути? Відкрити світу себе справжню чи сховатись за високою цегляною стіною? Так рідко наше покоління Z говорить між собою про довіру і як палко її прагне над усе. На жаль, ми – покоління, яке не вміє довіряти. Свій щоденник-усвідомлення я писала, сміючись крізь сльози, відчуваючи цілий спектр емоцій. Та все ж ось він – мій шлях. Кожен із нас шукає, йде, помиляється, звертає назад, губиться в тенетах власної душі, падає, підіймається і знову падає. Довіра, дана від народження, втрачається під тиском життєвих обставин. Та хіба ми не здатні знову навчитися довіряти?



Леля Васильова

Відредаговано: 30.03.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись