Сповідь у просторі відсутності довіри

Передмова

Питання в тому: бути чи не бути? Відкрити світу себе справжню чи сховатись за високою цегляною стіною? Так рідко наше покоління говорить між собою про довіру і як палко її прагне над усе. На жаль, ми – покоління, яке не вміє довіряти. Свій щоденник-усвідомлення я писала, сміючись крізь сльози, відчуваючи цілий спектр емоцій. Та все ж ось він – мій шлях. Кожен із нас шукає, йде, помиляється, звертає назад, губиться в тенетах власної душі, падає, підіймається і знову падає. Довіра, дана від народження, втрачається під тиском життєвих обставин. Та хіба ми не здатні знову навчитися довіряти?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше