Стражденне безсмертя

Стражденне безсмертя

Його свідомість стала мертвою, він став черепом, у якого іскрився погляд. Захід сонця та північний  місяць не могли гріти його душу. Він грався зі смертю, а вона гралась з ним. Якщо справи йшли погано, він міг голодати для експерименту. Якщо добре, то вино лилось річкою. Не жалів нікого й нічого, ніякого співчуття не викликав і не випромінював. Холодний погляд, який роз’їдав граніт, з очей текли сльози, а в очах був вогонь, який був готовий пожерти увесь світ.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше