Ті, що не бачили неба

1. Вирок.

Муравейник живёт,

Кто-то лапку сломал - не в счёт,

А до свадьбы заживёт,

А помрёт, так помрёт.

 

Я не люблю, когда мне врут,

Но от правды я тоже устал,

Я пытался найти приют,

Говорят, что плохо искал.

И я не знаю каков процент

Сумасшедших на данный час,

Но если верить глазам и ушам -

Больше в несколько раз.

Віктор Цой.

 

 

Я вчора розмовляв з дірєктором Чукотки

Він просив, а я налив йому стаканчік водкі

Ми дивились в мікроскоп строєнія генів

Я дивився на дівчат, а думав про олЕнів

 

Там дівчата, де Олені

Красиві, неголені

Дивні створіння

Без мозгів і без коріння..

ТІК

За Джоном прийшли, коли він сидів на лавці у зимовому саду. Сидів із планшетом у руках, але, як робив завжди, час від час піднімав очі і дивився через скло. Туди, де, мабуть, було небо. Туди, де, мабуть, був ранок. Як і усі мешканці Корпусу, він ніколи не бачив нічого за його межами. Тільки небо через скло. Втім, інші, навіть ті, хто любив посидіти тут, зрідка дивилися вгору. Але не Джон.

Небо змінювалося. Іноді, як зараз, можна було побачити сонце. Іноді на скло падав дощ чи сніг.

Це усе, що змінювалося у оточуючому Джона світі. Окрім, звісно, того, що було на екрані його планшету.

Їх було двоє. І вони були з поліції Корпусу. Це було дивно: за двадцять шість років свого життя він ніколи не мав справи із поліцією.

-Ви Джон Деррі? – Спитали вони. Ніби вони не знали.

-Так, це я.

-Вам треба пройти з нами.

-Куди?

-До судді.

Вони не надягали на Джона кайданки. У цьому не було сенсу. Куди можна тікати у Корпусі? Кайданки на поясі поліцейських були архаїзмом, з того світу, що існував до катастрофи. Зараз їх застосовували вкрай рідко, і тільки до особливо буйних затриманих. Джон таким не був, вони знали це достеменно. Вони знали про нього усе, навіть те, чого він не знав сам.

Іронія долі, подумав Джон. Як і інші отримувачі безумовного доходу, він рідко катався на електрокарах. У нього не було на це грошей, та й особливо не було, куди й навіщо їздити. А от зараз він опинився на сидінні поміж двома поліцейськими. Буйним вони його не вважали, але про всяк випадок не залишали без уваги. Керувати електрокаром не потрібно було, - це ж не спортивний карт з картодрому на нижньому поверсі, - він їхав одноманітними світло-сірими, з однаковими дверями по боках, але добре освітленими коридорами сам. Хоча електрокар і зупинився б у разі загрози наїзду, перехожі, помітивши поліцейське пофарбування, поступалися йому дорогою. Більшість перехожих теж були у сірому, - як правило, у футболках і шортах, як і сам Джон. Інший одяг був не потрібен: температура повітря була комфортною та завжди однаковою. Зрідка серед потоку людей можна було побачити жінку із яскравою стрічкою у волоссі, або людину, одягнуту не зовсім, як усі. Поліцейські дивилися на таких із підозрою, усі інші – з недовірою та осудом.

Джону ще не доводилося бувати у цій частині Корпусу, але саме тут знаходилися кабінети суддів. Біля двері одного з них зупинився електрокар, і поліцейські ввели Джона до кімнати, не давши прочитати навіть прізвище судді на дверях.

Суддя сидів за столом, на якому лежали документи. Джон майже ніколи не бачив роздрукованих документів; майже усе, що він читав, було на екрані планшета.

-Ви Джон Деррі? – Спитав і суддя. Джону нічого не залишалося, як визнати це. Заперечувати нема сенсу. Хто він такий, дуже легко встановлять по відбитках пальців, які були взяті в усіх мешканців Корпусу. – Ви мене не знаєте, так? У вас немає підстав мені не довіряти?

-Немає, - Відповів Джон.

-Тоді наступне питання. Ви знаєте Грету Майселл?

-Так. А у чому, власне, справа?

-А от у чому. – Суддя посунув по поверхні столу до Джона документи. – Місс Майселл незаплановано і незаконно народила дитя. І генетична експертиза показала, що батьком є ви. Може таке бути? – Суддя з невідомим прізвищем суворо дивився на Джона. – Чи, може, перед тим, як відповідати далі, вам потрібен адвокат?

Кинувши погляд на документи, Джон відразу зрозумів, що у цьому не було сенсу.

-Не потрібен. Таке, дійсно, може бути…

-І як таке може статися? Ви ж знаєте про заборону…

Офіційно Джон був з останнього покоління, народженого природнім способом. Законами, що діяли у Корпусі, та й у інших аналогічних, заборонялися несанкціоновані сексуальні контакти.



Вадим Володарський

Відредаговано: 15.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись