Таракан за $ ( украЇнською)

Таракан

ТАРАКАН

за 1$

Київ 2018 р.

Т а р а к а Н

Ця історія про мрію одного з тараканів , який живе в наших головах . Багато ,хто з вас чув вирази :” Я ніяк не можу розібратися зі своїми тараканами ”, “ У неї або внього стількі тараканів в мізках , що ховайся в жито “ ,” В моїй голові зараз водять хороводи таракани “ ну і так далі …

Але чому саме Таракани? Чому обрали саме їх, для відповідальної частини нашого емоційного , психологічного стану?Ці мерзенні створіння стали нашими родичами , навіть більше того !!!Вони стали вагомою частиною нас самих і нам навіть з ними кайфово і зручно,бо в будь який для нас зручний момент , ми можемо все спихнути на них. Але менше з тим , далі мова піде не про них, а про нього , саме про одного Таракана , про його мрію! А я ,як автор цієї історії ,буду намагатися менше вживати це слово (Таракан), для того , щоб перед Вашими очима , шановний читач,менше з”являлася ця постать з вусами як у Сталіна.

Отже поїхали !!Сподіваюсь ,для вас буде ця поїздка швидка і комфортна.

Мене звати Андрій , і саме зараз я допиваю третю рюмку водяри в якомусь кафе, що на Андріївському узвозі. Дивно , на вулиці йде сніг ,холодно, а в кафе майже нікого немає. Може тому ,що 11 ранку і будній день??Незнаю . Мені тут подобається ,і я хочу ще трохи випити .Я фрілансер! –саме так зараз називають тих людей, які працюють самі на себе стількі ,скількі вони вважають за потрібне.Від проекту до проекту ,немає ніякої стабільності , в цьому і є вся свобода і весь кайф .

На вуліці весна ,але така весна ,що досі снігу по коліна ,такий собі бонусний місяць від зими.Ну і як тут не зігріватися і не запірнути в свої власні думки?

Цікаво , вони мене привели в знімальну квартиру на диван ,на якому я 5 років тому , лежав і мріяв . Мріяв від болі і відчуття самотності .Я постійно ,як і багато хто з вас мріють тількі тоді,коли самотньо.На тому дивані я малював подумками свою майбутню сім”ю , свій майбутній будинок , --ну банальну таку хрень,яка хоч там десь була моїм життям.Мій власний світ.Світ , куди ми всі відправляємось , щоби сховатися від реальності , куди можна потрапити безкоштовно і бути там стількі,скількі захочеш.

-Ну , ваше здоров”я!!!!випиваю четверту рюмку .Добре. Цікаво, з чого вони цю гидоту роблять?

На тому дивані я відчув ,що мрія ось ось і постукає мені в соц мережу .Так так ,такий сьогодні вік , що можна багато всіх соїх питань вирішати через інтернет . Так і вийшло . Щоби довго не описувати що було далі,напишу вам коротеньку схему:

Фейсбук---Знайомство---Зустріч—Секс—Весілля—Син. Шість слів !!!бляха , шість сука слів ,і уоля - мрія здійснилася!! Ось воно щастя , як же довго до нього йти ! Але , як каже моя знайома:” всьому свій час”—терпіти не можу цю фразу , мабуть тому,що я не вмію терпіти.

Моя мрія показала мені ,що все що зараз є ,це не твій світ без сварок , де всі посміхаються , де постійні обнімашкі і запах ландишів , не той малюнок який ти створював роками , а тяжка праця. Але для чого працювати над цим?-постійно задавав собі це питання , і досі не можу знайти відповіді .

Мрія поступово перетворювалася на тягар ,і привела мене в це затишне кафе ,де я допиваю смачну горілочку, за яку вдома отримаю порцію звіздюлєй .Але зараз добре , і хочется все записувати і відправити потім кудись в космос!!

_

--Андрій ,це ти????( мене аж передьорнуло від несподіваного почутого свого ім”я), ПРИВІТ!!! ,а я тебе ще з вулиці побачила!—Це була моя давня подруга, вірніше більше ніж подруга ,одним словом, людина , яку я дуже любив.Хм, цікавий день , що ж буде далі?

----Діана? ( я був дуже розгублений , тому зробив тупий вираз обличча, і народив здивовану інтонацію)

--Блін , скількі років пройшло? Ти як?

--Та от горілку п”ю . Сказав і посміхнувся , вона теж посміхнулася .Зараз ми відчували одне і те саме в середені . З чого почати розмову ,про що говорити ? В думках пробігали галопом коні ,на візках яких було дуже багато згадувань ,багато радостей і болю , все все було, за майже одну секунду.

--Ти щось будеш?(питаю я)

-- Буду ! Самбуку!

От нахєра вона сказала Самбуку??? Цей пароль ,який одразу відкрив двері на пляж в зимку , в мою кухню в знімальній квартирі ,де вона мене вчила як правильно її пити .

--Ок , тоді Самбука! Щоби навмисно показати їй ,що я ніфіга не змінився , запитав своїм улюбленим стилем ,в лоб : Ти щаслива?

І вона навмисно показала те саме, що вона ніфіга не змінилась:

--я не хочу зараз про це говорити . Давай вип”ємо…( Ох як мене бісила така відповідь )

Ми всі робимо в житті багато помилок , потім шкодуєм ,або себе виправдовуєм , але коли є хоч маленький шанс щось змінити,щось виправити , не треба його відпускати , життя одне . В цей раз переді мною сиділа людина , яку свого часу я обожнював , заціловував , не уявляв свого життя без неї , правду кажучі в житті я так нікого не любив ,як її.І ось вона тут , замовляє самбуку , і дивиться на мене своїм незабутнім дивним поглядом. Сука, я її досі кохаю , напевно.

---Андрію !Ти тут? Про що ти зараз думаєш? Стоп ,нічого не говори, давай спочатку вип”ємо.

--- Давай. За зустріч?

--- О Богі!! Ти ще б за здоров”я б випив!! Я п”ю за тебе!!

---А я за тебе ..

Колись давно ми завжди пили за нас . Колись ми і години не могли одне без одного прожити .Як сталося ,що ми не разом ,одному Богу відомо . Це якась дурня ,так не буває, щоб люди кохали до безтями , а потім бац!!! І все .Порожнеча. Та що ж таке!!??? Перестань думати!!кажу я сам собі . Є тут і тепер , я і вона ,не пропусти ні хвилини,такого дня більше не буде.

---Ти одружена?

---Так. Була. Чого питаєш?ти ж напевно знаєш з фейсбуку .Я в курсі ,що у тебе народився син,вітаю , знаю , як ти цього хотів.



Ренат Сеттаров

#1000 в Фентезі
#168 в Історичний роман

У тексті є: всесвіт

Відредаговано: 14.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись