Зустріч колишніх однокласниць

Богдана нервово постукувала ногами по долівці. Вся ця затія їй геть не подобалася, але якщо це єдиний шанс для Роми, то вона готова потерпіти. В кінці кінців грошей дівчина не мала ані на адвоката, ані на детектива, а рятувати хлопця потрібно негайно.

– Слухай, Нато, а ти впевнена, що вона зможе розібратися з цим?

– Якщо ти не зробиш щось зі своїм презирливим тоном, то Ангеліна й намагатися не стане.

– Я не можу різко почати любити її.

Колись троє дівчат були однокласницями. Та так сталося, що Дана опинилася серед лідерів школи, Ангеліна – серед простушок, ну а Ната була з тих рідкісних щасливиць, які примудрялися вправлятися і там, і сям.

– О Господи, Дано, ми школу шість років тому закінчили, а ти ще й досі не відійшла від цих ідіотських поділів. Ти дорослішати взагалі не збираєшся?

– Та вона не від світу цього. І час це хіба підкріпив.

В двері подзвонили.

– Не бовкни цього їй, – Ната побігла відчиняти очікуваній гості.

І ось перед Даною постала мініатюрна дівчина в насичено-жовтій сукні, нижня частина якої виглядала як розкрита парасолька. Її русяве волосся було зібране у пишний пучок, прикрашений золотистим бантиком. На тонкому носі, кінчик якого ледь-ледь помітно дивився вгору, покоїлися окуляри в «котячій» оправі жовтого кольору.

–– Привіт, – посміхнулася Ангеліна, демонструючи виразні ямочки на щоках. – В когось зник котик?

– Е-е-е-е… Що?..

– Тут така справа… – Ната нервово усміхнулася.

– Тільки не кажи, що ти їй не розповіла.

– Вона б не погодилася прийти, аби знала. А так, можливо, вислухає все з перших вуст, розжалобиться і…

– Агов, годі говорити так, ніби мене тут немає, – Ангеліна приземлилася в крісло, не чекаючи запрошення. – Краще поясніть, що відбувається. Дупою чую, мене десь намахали. Чи не так, Нато?

– Мені потрібна твоя допомога. Точніше, моєму другові, – почала Дана.

– А ще точніше, хлопцю, в якого ти закохана.

– З чого ти взяла?

– Ти говориш «мій друг» так, ніби Голум про золотце. Та ще й пала так низько заради нього – просиш про допомогу мене. То що за біда з хлопчиною трапилася?

– Його затримали, звинувативши у вбивстві дівчини. Рома виріс в дитячому будинку. Ніхто не стане оплачувати нормального адвоката, тому його точно зроблять винним і засадять надовго.

– А він не винен?

– Ні!

– Що ж, співчуваю звісно твоєму Ромі, але до чого тут я?

– Ната говорила, ти багато кому допомогла.

– Але це зовсім інше. Я не займаюся підсудними справами. Та ти й сама знаєш, що саме… в моїй компетенції.

Ангеліна з дитинства була такою собі спрощеною версією детектива. Вона допомагала з пошуками втрачених котів і собак, особистих речей, а також у викритті негідників, які підставляли друзів або зраджували своїм другим половинкам. Дівчина ніколи не очікувала оплати за це. Просто їй подобалося допомагати людям і розгадувати загадки. То чому б не сумістити дві приємності?..

– Тобто ти просто закриєш очі на те, що постраждає невинна людина?

– Дано, я не слідчий і не адвокат. Вбивство дівчини – це тобі не викрадення цуценяти. Мене й саму чого  доброго посадять, якщо я влізу в це. Воно мені треба?

– Скажи просто, що проблема в тому, що про допомогу я прошу.

Ангеліна шумно вдихнула й видихнула, скорчила незрозумілу гримасу, яка напевно означала щось на кшталт «де ти взялася на мою бідну голову?», і дала знак Наті, натякаючи, що хоче перекинутися з нею парою слів наодинці.

Дівчата подріботіли з кімнати в коридор під пильним поглядом Дани.

– Нато, що це за фігня?! Я одразу зрозуміла, що ти щось темниш, але це навіть для тебе занадто.

– Ти б послала мене, аби я сказала правду.

– І з якого дива ти подумала, що я не зроблю цього зараз?

– Бо тобі складно відмовити, коли людина просить тебе особисто.

– Ну ти й зараза! Це ж справжнісінька підстава.

– Вибач.

– Але вбивство реально занадто для мене. Навіть якщо закрити очі на те, що я надаю перевагу бути подалі від усього, що реально кримінальне… Не впевнена, що моїх вмінь вистачить, аби розібратися.

– Ти спробуй. Гірше точно не буде.

– А я от переконана, що ви мене під монастир підведете. Але трясця з ним! Ходім, поговоримо.

Коли дівчата повернулися, Дана перехопила погляд Нати в німому запитанні.