Терези рівноваги

Терези рівноваги

- Центр, це "Тесей". У мене нестандартна ситуація: вийшов з ладу штучний інтелект бортового комп'ютера, рухаємось виключно по інерції, автопілот також не працює... - Марк промовив слова в мікрофон навушників, що знаходилися на його голові і став чекати. Радіосигналу треба подолати відстань в понад 350 мільйонів кілометрів. Він підбив в голові, що відповідь отримає хвилин через сорок, тому знову почав перевіряти систему на предмет життя.

Після декількох хвилин введення команд виникло відчуття, ніби там інтелектом і не пахло. Дуже дивна ситуація. До такого їх не готували, хоча план підготовки містив безліч варіантів розвитку подій.

Йшов 235-й день місії "Пегас". Все трималось в штатному режимі: корабель рухався до цілі, решта екіпажу знаходилась в анабіозі. І тут Марк помітив, що екрани моніторів потемнішали. Перша думка - ну таке буває, це ж складне обладнання, перезавантажиться і все запрацює. Але ніщо не увімкнулось...

Пройшло вже хвилин десять після того, як він надіслав голосове повідомлення на Землю. Спроби перезавантаження центрального комп'ютеру ні до чого не призводили. Вмикалася звичайна операційна система.

- Ну ось вам і штучний інтелект третього покоління, сучасні розробки... - Марк нервово стис зуби.

Якщо нічого не виправиться, треба буде брати в свої руки керування човном. А найскладніша задача - вихід на колопланетну орбіту Марсу та посадка. Весь корабель - це великий посадковий модуль. Його інструктували перед місією, але за планом завершальну стадію польоту мав проводити центральний комп'ютер. Марк розумів, яка складна задача лягає на його військові плечі. Треба провести безліч розрахунків: по-перше, вивести корабель на потрібну орбіту; по-друге, перевірити через наявні оптичні прилади передбачену зону посадки; по-третє, виявити напрям та швидкість вітру, після чого розробити план спуску.

- Майоре Рєзнік, викликає Центр керування польотами. Прийняли Ваше повідомлення. Ситуацію зрозуміли. - Марк наче прокинувся - в думках пройшло багато часу. - Дійте за інструкцією : проводьте налаштування посадки самостійно. Дані та алгоритм спуску перевірте згідно пункту 10. За п'ять годин Земля увійде в сонячне протистояння з Марсом, зв'язку не буде протягом трьох-чотирьох діб. Бажаємо успіху, майоре! Ви впораєтесь.

- Ага, де ж я дінусь з цієї бляшанки. - Марк не ввімкнув передавач. Це були думки вголос - все одно ніхто не чує.

Згідно пункту десять у випадку несправності бортового комп'ютеру, треба було вмикати обладнання, яке буде застосовуватися колоністами безпосередньо на планеті, бо в ньому теж був присутній штучний інтелект, але з деякими змінами. Це як різні професії - Марк для себе вивів таку аналогію. Було дуже схоже на їх екіпаж: він - пілот і інженер, його задача доставити людей та вантаж до точки призначення, а також розгорнути табір на місці і підтримувати його функціональність; пасажири, як їх називав майор, - перший геолог, а другий ботанік та лікар. Всі вони теж мають інтелект, але наповнюваність різна. Ось так і з машинами.

Найпростіше було ввімкнути дрони, що призначалися для наземної розвідки і збору зразків ґрунту. Тим паче, що в них були дуже добре налаштовані аналітичні функції.

Марк попрямував у відсік з обладнанням. Він одразу знайшов два таких. Це були білі циліндричні об'єкти, кожен з яких мав по два гвинтових двигуна посередині корпусу, невеличкий монітор для виводу необхідної інформації, а також динамік.

- То вони зі мною ще й розмовляти будуть?.. - зі скепсисом помітив Марк, вмикаючи дрони. За інструкцією вистачило б і одного, але чомусь він вирішив увімкнути обидва. На моніторах з'явилася стрічка завантаження.

- Дивно, а ці працюють. - причина виходу з ладу бортового комп'ютера ставала більш загадковою.

Тепер треба було починати розробляти план посадки станції. До ввімкнення дронів залишилось чекати двадцять чотири години.

* * *

Двоє людей зайшли у великий ангар. Це було приміщення довжиною метрів сто - сто п'ятдесят, в якому знаходилося безліч обладнання. На вкритих снігом дверях значилася емблема Національної агенції космонавтики і аеронавтики.

- Ну і що нам з усім цим робити? Га, Вікторе?

- Треба перевірити все обладнання на працездатність. - Віктор трохи не зрозумів питання свого молодого напарника: їх же десять хвилин тому проінструктував технічний керівник проекту "Олімп". Едуард чи Ед, як на західний манер його називав старший колега, здавався останньому доволі тямущим хлопцем.

- Та я не про це. Завдання я зрозумів. Я про те, що треба впоратись до Нового року, інакше премій ніхто не отримає. Вони там що, всі сказилися?

- Керівництво завжди дивиться на речі трохи під іншим кутом. - Віктор дуже не любив обговорення подібних питань.

- Так, під іншим кутом. Я би навіть сказав з іншого напрямку - із вікна своєї домівки, де директор буде зустрічати Різдво з сім'єю, а ми будемо сидіти тут з Вами, щоб наступного місяця можна було вже планувати старт. Усі завдання у нас ставляться на "зараз". Старий дурень... - Ед показово махнув рукою і пішов у напрямку всюдиходу.

- Так, Еде. Я почну з перевірки високоточного оптичного обладнання і системи керування човном, а ти поки перевіряй техніку, як і домовлялися. Прибори зі штучним інтелектом залишимо на кінець.

- Добре. Та все ж не розумію цих менеджерів. - Едуард ніяк не міг вгамуватися. - Мало того, що замість чотирьох спеціалістів усе обладнання для місії перевіряє двоє, так ще й час роботи скоротили з місяця до десяти робочих днів. Їм би не людей у космос відправляти, а шкарпетки на ринку продавати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше