Ти — мій рай, моя свобода

Пролог

Як він міг так зі мною!? Біль роздирає душу зсередини й від неї майже нічого не залишається. Його слова, наче гостре лезо, яке ріже моє нутро, не жалкуючи. Серце завмирає від нової порції болю, яка накочується разом із потоком сліз. Ну і нехай! Та вразлива крихітка Меделін померла. Замість неї народилась рішуче стерво, якій плювати на думку оточуючих. Відтепер я інша. 

Він став моїм раєм. Я віднайшла у ньому свободу. Та відтепер це вже не має значення...



Меланія Литвин

Відредаговано: 13.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись