°✧ 1 ✧°

1987 рік. Сумська область

Перед очима темніло. Голова гула. Кисню катастрофічно не вистачало.

— Чекайте… — прошепотіла Галина. — Це неможливо… Яка вагітність? Майї минулого тижня тільки виповнилося сімнадцять…

Лікар, чоловік років сорока, на мить припинив писати і зиркнув на жінку спідлоба. Він нічого не сказав, але погляд його був достатньо красномовним: юний вік її дочки ніяким чином не унеможливлював вагітності, котра вже сталася.

— З цим можна щось зробити? — запитала Галина, відчуваючи, як світ починає кружляти довкола, а земля — зникати з-під ніг.

Коли її колега зі школи, доньчина вчителька фізкультури, порадила зводити Майю до лікаря, бо та постійно скаржиться на біль у животі, вона аж ніяк не очікувала почути про вагітність…

— Якщо ви про аборт, то маєте розуміти, що це рання вагітність, плід вже досить великий, а ще присутнє запалення... В цілому клінічна картина така, що це може призвести до безпліддя у майбутньому, — сказав лікар, не піднімаючи голови від своєї писанини.

— Великий плід? А який термін?..

— Близько сімнадцяти-вісімнадцяти тижнів, — сухо повідомив лікар.

— Скільки?! — Галина не повірила власним вухам і розвернулася до доньки, котра сиділа на стільчику праворуч від неї, потупивши погляд у підлогу. Такий великий термін?! І як вона не помітила сама, що донька вагітна?! Але ж у школі прохолодно, і Майя поверх шкільної форми одягала кофту... як тут помітиш? Коли ж встигла?.. Санаторій… Відчувала, як всередині починало закипати обурення.

Восени Борис, Галинин чоловік і Майїн батько, дістав для своєї мами путівку в санаторій в Анапу. Після операції на коліні Марія Матвіївна потребувала санаторного лікування, і люблячий син постарався для своєї матусі. Він тоді хотів, щоб Галина склала компанію свекрусі, але та, знаючи про його шури-мури з молодою бібліотекаркою, відмовилася. Був грандіозний скандал з биттям посуду та купою взаємних претензій, після якого донька сказала, що вона поїде з бабусею, аби тільки батьки припинили сваритися. Син, приїхавши додому ввечері після занять в інституті, мовчки зиркнув на гору битого посуду і навіть не поцікавився причиною сварки.

Вісімнадцять тижнів. Отже, донька точно завагітніла саме в санаторії... Куди дивилася свекруха?!

— Приблизна дата пологів — друга половина липня. Я призначаю Майї УЗД: у нас в лікарні тепер є цей апарат, на ньому все чудово видно — тож зайдіть до реєстратури, візьміть талон, — лікар відклав ручку і, склавши руки в замок, поглянув на стурбовану матір. — Я не раджу робити аборт…

Галина приклала руку до чола і повільно перевела подих. Ну як так?! Де вона припустилася помилки у вихованні своєї дитини? Ковтнула в’язку слину, що заповнила рота і звернулася до доньки:

— Майє, почекай мене за дверима.

Донька підвелася і, тихо попрощавшись з лікарем, вийшла з кабінету.

— Лікарю… Невже нічого не можна зробити? — зашепотіла вона до нього. — Мій чоловік — голова колгоспу... Ми заплатимо, скільки треба: нам не потрібні ні скандали, ні плітки…

— Галино Сергіївно, а що вам важливіше: що скажуть люди, чи власна донька?

— Ви про що? — вона здивовано закліпала, дивлячись на лікаря.

— Ви б краще поговорили з донькою і з’ясували, хто батько дитини. Можливо, той погодиться одружитися і…

— Майя має вступати до інституту цього літа — яке одруження?

— Цього літа ваша донька стане мамою. Одиначкою чи ні — залежить від вас, — сказав лікар, пильно дивлячись на жінку, до якої починало приходити розуміння того, про що говорить лікар. — Нехай розпишуться. Навіть якщо вони розлучаться одразу ж після пологів — дитина буде народженою в законному шлюбі, і потім, можливо, Майя знову колись стане мамою, за інших обставин.

— Добре, я вас зрозуміла. Я поговорю з нею…

Розмови не вийшло. На сходах лікарні їх зустрів схвильований батько.

— Що трапилося? — запитав він, дивлячись то на розпашілу дружину, то на бліду доньку.

— Поговоримо вдома, — коротко відповіла Галина, прямуючи повз чоловіка до машини.

— То у чім річ? Що з Майєю? Щось серйозне?

— Дуже.

Всю дорогу додому мовчали. Майя сиділа на задньому сидінні батькової бежевої “Ниви” і, здавалося, навіть не дихала, передчуваючи скандал, щойно вони повернуться додому...

— Що значить: ти не знаєш, хто він?! — кричав Борис так, що на його скронях надувались вени і сам він ставав темно-пурпурового кольору. Від звуку Борисового голосу шибки тряслися у вікнах будинку, дзвенів кришталь у серванті, а дворовий пес завивав у буді. З вулиці було чути крики, але що саме кричать, ніхто не чув, проте люди в селі точно знали: у голови колгоспу вдома черговий розбір польотів.

Майя сиділа за обіднім столом, опустивши голову та стиснувшись так, що здавалася вдвічі меншою.

— Я знаю лише його ім’я — Михайло — і що він військовий.

— Які війська?!

— Я не знаю, — витираючи сльози, говорила Майя. — Він на танці приходив у формі, але я не розби...

— Танці?! — Борис зиркнув на свою матір, що також сиділа за обіднім столом, навпроти онуки.

— Я не ходила на танці, — випалила жінка, зустрівшись із сином очима. — Які мені танці? Я ж ледь ходжу... І Майю я не пускала.

— Я пішла на них, коли бабуся заснула, один-єдиний раз, — пролепетала Майя.

— То ти ВТЕКЛА на танці?! — вибухнув Борис.

— Та-а-ак...

— А якби ТИ поїхала з моєю мамою, то такого б не трапилося!!! — він махнув рукою на дружину, котра стояла, спершись об одвірок.

— Якби ти не волочився за кожною спідницею...

— Не починай! — гаркнув Борис. — Ось як ти виховала нашу доньку! Вона тікала від бабусі і тягалася там незрозуміло з ким!

— Це було один-єдиний раз, перед від’їздом... — спробувала пояснити Майя, але батько люто глипнув на неї, і вона замовкла.