Від сьогодення до рівнодення

Від сьогодення до рівнодення

Дійові особи

Дана – дівчина 27 років

Привид Дани

Андрій – молодий чоловік 30 років

Привид Андрія

Надія Павлівна – мати Дани, жінка 53 років

Привид Надії Павлівни

Орест Федорович – батько Дани, чоловік 55 років

Привид Ореста Федоровича

Іра – подруга Дани

Привид Іри

Аллочка – багата подруга Дани

Привид Аллочки

Сашко – колишній хлопець Дани

Привид Сашка

Ігор Мойсейович – університетський приятель Ореста Федоровича, директор будівельної компанії, де працює Орест Федорович

Привид-велетень Ігоря Мойсейовича

Бабуся – сусідка Дани

Аліса – подружка Сашка

Привиди, покупці, гарні дівчата на вечірці

Привиди одягнені в довгі одежі, але кожен має якісь характерні риси – такі, як у господаря.

 

 

 

 

Дія І

Сцена І

Танець привидів.

Сиплеться сніг.

Між танцюючими привидами стають помітними Дана і Андрій. Вони сидять в епіцентрі танку на лавці. Поступово привидів меншає, і хлопець та дівчина залишаються самі. Вони тримаються за руки.

АНДРІЙ. Ти ж знаєш, як я до тебе ставлюся…

ДАНА. Тому терпиш мої вибрики?

АНДРІЙ. Повір, не тільки тепер. Завжди терпітиму…

ДАНА. Тобто?

АНДРІЙ. Виходь за мене, Даночко…

ДАНА (червоніє). Що? Ти серйозно?

АНДРІЙ. Я знаю, що ти мене так не кохаєш, як я тебе. Знаю, що ти досі згадуєш того Сашка… Але…

ДАНА. Ну-у-у… Ти мені симпатичний… Навіть, можна сказати, що я тебе люблю… Може, не так сильно…

АНДРІЙ. Ну, то що?

ДАНА. Я думаю, що нема чого думати.

АНДРІЙ. Справді?

ДАНА. Так. Нам так добре разом! Ну, то й що, що нереалізоване кохання в минулому. Головне, що тепер добре. Що ти мене так відчуваєш, так розумієш, як ніхто інший… Ти  – моє щастя…

АНДРІЙ (обіймає Дану). А ти моє…

Сидять в обіймах.

АНДРІЙ. Ну, то що? Підеш за мене?

ДАНА. Так, Андрюша, я згодна.

Обіймаються.

 

Сцена ІІ

Квартира батьків Дани. З різних країв сцени стоять два привиди. У центрі Надія Павлівна готує обід. До неї підходить Дана.

ДАНА. Мам, з тобою можна поговорити?

НАДІЯ ПАВЛІВНА. Кажи.

ДАНА. Я збираюся заміж.

НАДІЯ ПАВЛІВНА. Таки вирішила йти за Андрія?

ДАНА. Так. А що?

Надія Павлівна завмирає. До них з краю сцени підходить привид Надії Павлівни.

Привид Надії Павлівни. Доню, я така рада! Ти нарешті зважилась! Я вже так давно чекала, коли ви нарешті зважитесь…

ДАНА. Я так хотіла, щоб ти зрозуміла…

Дана завмирає. До них підходить привид Дани.

НАДІЯ ПАВЛІВНА. Так ти все-таки надумала?

Привид Дани. Та-а-ак… Я розумію, що він не дуже підходить…

НАДІЯ ПАВЛІВНА. Де ви жити будете? Ми з татом не заробили на окрему квартиру. Чи ви зібралися жити у нас?! А Сергійко як? Ви будете з ним в одній кімнаті???

Привид Дани. Так, мамо, я розумію, що Андрій бідний… Може, і справді, не треба поспішати…

НАДІЯ ПАВЛІВНА. Тобі погано живеться у нас? Я тобі їсти готую, прибираю сама в квартирі, в тебе турбот нема ніяких.

Привид Дани. Так, матусю, які в мене турботи… У вас так добре.

ДАНА (оживає, відштовхує привида Дани). В мене нема турбот??? Ви ж мені весь час капаєте на мозок з приводу того заміжжя, а тепер «почекай»?

Дана бере за руку свого привида і пильно дивиться в бік матері.

Привид Надії Павлівни стає спиною перед Надією Павлівною обличчям до Дани.

ПРИВИД НАДІЇ ПАВЛІВНИ. То де ви будете жити???

ДАНА. Ми будемо знімати житло. Зараз усі так роблять.

ПРИВИД НАДІЇ ПАВЛІВНИ. Ага, з господарем! Довго ти протримаєшся зі своїм характером.

ДАНА. Чому ти думаєш, що нам неодмінно трапиться зла бабця, яка промиватиме нам мізки?

ПРИВИД НАДІЇ ПАВЛІВНИ. А тому що з нашим щастям тобі саме така й трапиться!

ДАНА. Ну, мамо! Чому ти мислиш стереотипами?

ПРИВИД НАДІЇ ПАВЛІВНИ. Чому твій Андрій, маючи тридцять років за плечима, не подумав про власне житло?



Тетяна Гаркуша

#1111 в Фентезі
#1532 в Різне

У тексті є: фантастика, драма

Відредаговано: 28.06.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись