Вишукані пригоди Монтонів

Частина 1: Нам пощастить!

 

Передмова

 

Господарю таверни відразу не сподобалась ця парочка. Один – лощений франт з білим волоссям та холодними сірими очами, другий – здоровий, як бочка, з сокирою за спиною, темні очі злодійкувато озираються де б чого вкрасти. Замовили один келих пива та печеню, та й щоб в залізній тарілці. Глиняна їм, глянь, не подобається! Аристократи добвані.

Парочка сіла за вільний стіл. Бородань з підозрою принюхався до печені, мотнув головою та підсунув тарілку до приятеля, мовляв, сам таке їж. Той навіть не глянув на страву, просто викинув її на підлогу й повернув тарілку на стіл. Бородань вирішив оцінити місцеве пиво, але напій спіткала доля печені, і тепер на підлозі з'явилося невеличке болото. Білявий франт взяв келих, оглядаючи його з усіх сторін.

– Погане тут пиво, – скривився бородань. – Краще б в іншу таверну пішли.

Його супутник тихо зітхнув та несподівано вдарив пустим келихом бороданя по голові. Пролунав глухий дзвін. Бородань струсив осколки келиху з лисої голови й обурено подивився на товариша. Той, незважаючи на сердитий погляд бороданя, дістав бойовий ніж і почав різати металеву тарілку. По всій таверні почулося голосне, неприємне скреготання. Проте хлопця з білим волоссям це не зупинило, він продовжував шкрябати ножем. Чоловіки за сусіднім столиком отетеріло подивилися на дивний ритуал. Їх все більше дратувало скреготання, однак, вони вже не могли відвести погляду від того, як біляк старанно намагається розрізати тарілку. До спостерігання за цим процесом приєдналися ще кілька чоловіків, які припинили розмови. Тепер вже вся таверна, разом з її власником, мовчки і з цікавістю дивилася на незрозумілі маніпуляції з тарілкою.

Біляк зупинився, торкнувся пальцем леза ножа та, в черговий раз зітхнувши, констатував:

– Затупилося.

– Ох ти ж господи ти боже мій! – голосно проревів бородань, після чого стрімко встав зі стільця, вихопив здоровенну сокиру і вдарив нею по тарілці.

Відвідувачі таверни тільки йойкнули. Взагалі-то сокира повинна була рубонути по ногам біляка, але вона пройшла так, що навіть не зачепила їх. Рівнесенько між ніг. Зате стіл розтрощило на шматки. Дісталося й тарілці, яка розпалася навпіл.

Біляк підняв половинки тарілки, похмуро подивився на них і викинув. Після чого підвівся та, ховаючи ножа, направився до виходу. Бородань попрямував за ним. Вже коли вони опинилися надворі, господар таверни вибіг слідом і почав кричати:

– Е, розбійники! А хто мені заплатить за поламаний стіл та посуд?!

Бородань звернувся до супутника:

– Можна я йому зуби виб’ю?

Біляк незрозуміло покрутив рукою, що можна розцінити як завгодно, та пішов собі далі. Бородань розцінив жест як дозвіл. В цей же момент його здоровенний кулак хряпнув господаря по зубам, від чого той впав і затих, з розбитого рота потекла кров. Бородань задоволено хмикнув і побіг наздоганяти свого супутника, викрикуючи:

– Нащо ти мені келих об голову розбив?

– А об що ще мені його треба було бити?

– І то правда, якось не подумав.

Почулося голосне зітхання біляка.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше