Хлопець у моєму вікні

1. Хто ти?

Цієї ночі Кейт повернулась раніше звичайного. Дівчина неймовірно стомилась від насиченого дня. Лице вже не в змозі фальшиво усміхатися та робити щасливий вигляд.

Ця приваблива особа увійшла в будинок, вдивляючись у темряву своїми глибокими блакитними очима, оточеними довгими віями, що роблять погляд загадковим. Її пшеничне волосся трішки крутилось на кінчиках, досягаючи лопаток. Легко підняті світлі брови та кирпатий ніс акцентували на ледь помітному ластовинні, яке часто доводилось приховувати, так як мати була прихильницею ідеальної однотонної шкіри, а подібні речі вважала за недоліки. 
Не дивлячись на гарні риси обличчя та чудову фігуру, дівчина ще й народилась у багатій сім'ї, проживає в достатку й може отримати все бажане. Про що ж ще мріяти?
Але Кейт ненавидить своє життя, ненавидить оточуючих її друзів, котрі тільки підлещуються і намагаються втертись в довіру, щоб потім зрадити. Ненавидить й те, що повинна слідувати надуманим правилам й чинити так, як буде краще для її батьків. 
Сьогодні було особливо тяжко спілкуватися з цими ненависними людьми, адже саме в цей день Кейтлін виповнилося вісімнадцять, а таку важливу особу в суспільстві міста всі хотіли привітати.

Яким сильним було бажання провести цей день без її ж вічної маски й не вислуховувати ці брехливо-щирі побажання від таких нестерпних лицемірів, але Кейт не могла дозволити собі настільки розкішний подарунок.

Хоч удома зараз нікого немає й з'явилася можливість побути наодинці. 
Втікши з власної святкової вечірки, дівчина ледве піднялася на другий поверх вирішивши, що в черговий раз придумає якесь виправдання для "друзів", якщо ті будуть розпитувати чому вона раптово зникла.

Підійшовши до кімнати, Кейт почула тихий і дуже підозрілий шурхіт за дверима. 
Діставши газовий балончик, котрий був якраз для подібних випадків, вона різко відчинила двері, ввімкнувши світло.

В ту ж мить по будинку рознісся голосний крик.

- Ей, тихіше, - почувся спокійний голос хлопця, який сидів на підвіконні, готовий в цю ж хвилину зіскочити вниз, але чомусь не поспішав. Тінь, що падала на його лице, підкреслювала красиву форму лиця та прямий ніс, який миттю скривився, - та не треба так кричати!

- Ти хто такий? - пересилила себе Кейт і шоковано заговорила.

- Я? - немов нічого не розуміючи перепитав незнайомець, котрий лиш насміхався над складеною ситуацією.

- Ну не я ж, - спіймав роздратований погляд дівчини. Кейт зараз в останню чергу хотіла розбиратись з ним, - що ти тут робиш?

- Ем... Заблукав? - з питальною інтонацією відповів той, не відводячи погляду від Кейтлін. 
Після таких слів у кімнаті зазвучав дзвінкий сміх дівчини:

- Заблукав? - ледь вимовила вона, забувши про турботи й щойне відчуття страху. - На другий поверх чужого будинку?

Кейт здавалося, що невимушена посмішка виступила на обличчі вперше за цю ніч. Хлопець теж підхопив цей регіт, але вже за мить обоє опанували себе.

- Міг би придумати і щось краще. - сказала дівчина та ще раз обдивилась хлопця, переконавшись що він зброї не має і ніякої загрози собою не представляє. Не бажаючи створювати непотрібні проблеми, промовила:  
- А тепер краще забирайся звідси, поки я не викликала поліцію.

Ще хвилину незнайомець підозріло дивився на дівчину, намагаючись зрозуміти що відбувається, а тоді миттєво зістрибнув із вікна й зник.

Підбігши туди, Кейт не побачила нікого. Навкруги зосталась лише загадкова темрява та тихий шелест дерев. 
Дівчина була спантеличена цією ситуацією й вже не впевнена чи взагалі у її кімнаті щойно хтось знаходився. Вирішивши не займати дурницями голову, вона нарешті опинилась у теплому ліжку й занурилася у сни.

 

***

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше