Глава 1

Дівчина зі світлим волоссям, що спадає хвильками, сидить у парку. Вона любить природу, а ще більше - читати. Ось, перегортуючи чергову сторінку роману про кохання, білявка помітила, що на лавочці з'явився молодий хлопець. Її блакитні очі зустрілися з його стальними...
Я прокинулася з усмішкою на обличчі й одразу зателефонувала до своєї найкращої подруги Оксани.
- Доброго ранку, у мене для тебе хороша новина, - радісно сповістила я. - У когось сьогодні буде незаплановане побачення.
- Раночку, - відповіла сонно Ксю, - невже в тебе?
- Ти ж знаєш, що я собі не снюся.
- Стоп, значить ти про мене? - щасливо запитала подруга. - Я хочу знати все в деталях!
- Зараз нема часу для цього, розповім усе при зустрічі, але запевняю тебе, це кохання з першого погляду.
Мені завжди сняться віщі сни, але діло в тому, що вони стосуються тільки моїх рідних і друзів. За допомогою свого дару я не раз попереджала про біду (саме так врятувала свого дядька від автокатастрофи), або ж навпаки ощасливлювала хорошою звісткою (так, як зараз Ксю). Свою долю дізнатися не можу, на жаль. Хоча, може, воно й на краще - менше переймаюся.
Чудовий сон - чудовий день. Уже одинадцята година, я щось задовго спала. Здається, моє тіло розуміє, що завтра почнеться новий навчальний рік і останній у школі, тому набирає якомога більше сил.
Сьогодні ми з подругою вирішили піти на озеро, тому ближче до вечора зустрілися на нашому місці - дитячому майданчику. Саме тут ми вперше познайомилися, коли нам було по чотири роки, і вже ніколи не розлучалися, навіть не пам'ятаю, щоб ми взагалі сварилися. Ксю сиділа на гойдалці, поки чекала на мене. Зі спини її важко назвати випускницею, адже зріст дівчини тільки 158 см. Виглядала вона прекрасно: лавандовий купальник просвічувався під білим сарафаном, що підкреслював її ідеальну фігуру. А щодо мене, то такого сказати не можу. Я явно не модель, але точно не пишечка. Зелений закритий купальник виділяв мої принади й приховував недоліки, а ще чудово личив до мого рудого волосся. Зверху цього одягла короткі шорти й сіру футболку. Не встигла я підійти до Ксю, як та запищала від радості.
- Яно, ти мала рацію! Я сьогодні зустріла його - хлопця своєї мрії. Високий, спортивної статури, з неймовірними сірими очима, що більше схожі на сталь, з русявим волосся, яке так і хочеться пропустити крізь пальці. До речі, його звати Олег і йому 19.
- Я ж говорила тобі, - я не змогла стримати усмішки і самовдоволено підняла голову. - А ти мені не вірила.
- Ну, вибач, - подруга надула губи, - я ж ні разу не снилася тобі.
- Гаразд, ходімо на озеро.
Дорогою до нашого місця відпочинку, Ксю захоплено розповідала про своє побачення з Олегом. Здається, що все було наче в казці.
Залишивши наші речі на березі, ми трохи поплавали, а тоді вирішили позасмагати. Людей було багато, адже погода була тепла і сонячна. Неподалік від нас хлопці грати у волейбол. Я підвелася, щоб подивитися котра година, і одразу відчула сильний удар м'ячем.
- Ей! Я не знаю, чи ви спеціально, чи випадково, але треба бути обережними! - крикнула я до компанії юнаків.
- Не треба валятися де попало! - відповів мені один з хвостиком на голові.
- Придурок! - не стримала я своїх нервів.
- Що ти сказала? Ану повтори!
Не знаю, скільки тривала б ця словесна перепалка, якби Ксю не потягла мене додому. Вона завжди заспокоювала мій запальний характер.
- Ти б ще битися з ним полізла. Пам'ятай, що в нас завтра урочиста лінійка. Треба виглядати просто шикарно. До речі, ти чула новину?
- Він би в мене отримав по заслугах. Хам. Яка новина?
- Навіть дві. Новий учитель англійської та новий однокласник.
- О, надіюся, що вчителем не буде якийсь пенсіонер.
Я попрощалася з Ксю біля нашого місця, адже жили ми по різних кінцях вулиці.

Друзі! Сподіваюся, що вам сподобається моя нова історія. Буду вдячна за підписку та зірочки. Пам'ятайте, ви - моя мотивація і підтримка ♥