Глава 1

Ну що друзі знов привіт!
У моїй країні війна! І я хочу подарувати своїм читачам хоча б мить щастя. 
Тому запрошую вас прочитати мою новинку! "Я не циганка!"
Сподіваюся книга вам сподобається! 

Анастасія

Перші промені сонця торкнулися обличчя молодої дівчини. Вона примружилася й перегорнувшись на бік почала потроху прокидатися. Сьогодні на неї чекав особливий день, в її календарі знов 28 квітня – її день народження. Відкривши очі, Анастасія швидко сіла на ліжку й вимкнула будильник, аби не видати рідним, що вона вже покинула царство Морфея. Солодко потягнувшись вибралася з ліжка.

Намагаючись не створювати зайвих звуків вона пройшла до ванни й почала чарувати над своїм настроєм. Причесавши свої гарні золотисто-каштанові локони дівчина вирішила нанести світло-коричневі тіні на повіки, туш на вії, зволожувальну ніжно-персикову помаду й для яскравості образу намалювати стрілки. Завершивши з макіяжем, Анастасія нанесла свій улюблений парфум з пряно-солодким ароматом манго. Глянувши на останок у дзеркало дівчина побачила у віддзеркаленні вже свіжу, щасливу, рум’яну іменинницю посміхнувшись покрокувала назад до своєї кімнати.

Відчинивши двері власної кімнати на дівчину хлинули гучні крики з привітаннями від рідних. Трохи відійшовши від несподіванки Анастасія радісно посміхнулася усім присутнім й почала по черзі обіймати родичів, одночасно оглядаючи усі декорації її кімнати. Вся спальня дівчини була усипана персиковими та рожевими шарами, у центрі стояв батько й тримав величезний букет надзвичайно ароматних рожевих тюльпанів, а за ним виднілася цифра «20» також зроблена з квітів. Все було мов у казці. Анастасія відчула себе справжньою принцесою. Усі подарунки родичі пообіцяли подарувати в вечорі.

А зараз не дивлячись на все потрібно було ще збиратися до університету, бо сьогодні була п’ятниця, а отже навчання ніхто не відміняв.

Спочатку дівчина поснідала у кругу сім’ї. Усі були щасливі провести сніданок нікуди не поспішаючи, бо і батьки і сестра з своїм чоловіком сьогодні взяли вихідний аби організувати пишне свято. Все ж таки не кожного року коханій дівчинці виповнюється 20 років.

Поснідавши улюбленими маминими млинцями з фруктовою начинкою й запивши увесь цей витвір кулінарного мистецтва зеленим чаєм, вона направилася переодягатися.

Кінець квітня лише радував людей теплими, сонячними днями, тому не довго думаючи, Анастасія одягла білу блузу, джинси-кльош й взулася у бежеві туфлі-човники, також вирішила про всяк випадок взяти своє персикове пальто, бо в вечері може бути прохолодно.

Отже, сповнена сил та позитивного настрою наша дівчинка сіла до машини сестри, та її привезла до університету.

Анастасії з дитинства подобалися дві речі: мови та танці. Свою майбутню професію вона обрала спираючись на любов до вивчення та викладання мов, тому навчалася вона у Дніпропетровському національному університеті ім. О. Гончара саме на факультеті англійської філології.

З першого курсу дівчина зрозуміла, що зробила правильний вибір вступивши на англійського філолога, так як вона надзвичайно полюбила свою майбутню професію.

Окрім любові до мов, Анастасія обожнювала організовувати людей та допомагати їм при необхідності, тому без зайвих вагань вона вирішила стати старостою групи. Більшість одногрупників, побачивши лідерські якості дівчини, вирішили обрати її на цю посаду.

Через те що тісно спілкувалася Анастасія тільки з окремими людьми з групи, то інші думали що вона тиха розумниця, котра ніколи в житті не ходить розважатися і слово клуб для неї це щось надзвичайне.

Проте, ті кого Анастасія допустила близько до свого серця знали справжню дівчину. У своєму колі вона ставала душею компанії, безупинно жартувала, веселилася й відривалася на повну й тільки найближчі друзі знали про невеличку таємницю цієї скритної красуні – вона тричі на тиждень працювала у нічному елітному клубі піджеєм*. 

Так не дивуйтеся, у кожного з нас є свої темні сторони. У зв’язку з тим, що Анастасії подобалося танцювати з самого дитинства вона була супер пластична й граціозна, ну про привабливу зовнішність я вже мовчу, тому дівчина вирішила поки що підзаробляти потроху використовуючи свою любов до хореографії.

У елітному клубі «Едем» два роки тому потребувалися піджеї і Анастасія трохи поміркувавши і отримавши, як не дивно дозвіл батьків, почала працювати. За перший рік вона зібрала собі команду ще з 4-х дівчат й стала головною піджейкою-хореографом. Керівництво було надзвичайно раде напливу гостей бажаючих побачити нові виступи цих красунь, тому з зростаючою популярністю дівчат зростала і їх заробітна плата, отже мотивація творити була величезна. Так як сьогодні була п’ятниця на Анастасію очікував виступ на улюбленій сцені.

Приїхавши до університету вона швидко попрощалася з сестрою й побігла до навчального корпусу. Її група дізналася про день народження і в аудиторії її гучно привітав увесь навчальний потік, окрім одного з студентів. Це був мабуть той новенький, який саме сьогодні перевівся у зв’язку з переїздом з закордону. Він був високий на зріст, широкий в плечах, трохи підкачаний, смуглявий, одягнений у чорну шкіряну байкерську куртку й чорні штани, а на його руці виблискуючі на усі боки виднівся золотий годинник й перстень. Такий красунчик не міг залишити байдужою жодну дівчини, тому зустрівшись з його палким поглядом Анастасія квапливо і сором’язливо відвела очі у бік.

Тут її увагу привернула одна з близьких подружок Маша й усе сум’яття як рукою знало.

-Хей! Земля викликає Асю! – Маша стала між їх поглядами й помахала долонею перед обличчям подруги.– Куди ти так дивишся? – спитала дівчина й озирнувшись побачили на кого був спрямований погляд подруги. – Ех, розумію тебе, він дійсно красень, але на щастя лише тобі можна мріяти про нього, в мене вже є наречений. – з акторською майстерністю Маша театрально видихнула.