Льодовики Європи

I

            – Якийсь тут краєвид відкривається, моторошний трохи. Ці льодовики, усі у тріщинах, і це чорне небо зовсім мені не подобаються. Та ще і цей космічний корабель. Хто вигадав назвати його «Зоряний шлях»?

            – Та тобі яка різниця, Сем? Твоя місія не включає в себе перейменовувати це корито.

            – Біллі, ти не правий. А знаєш чого? Бо назва корабля вирішує його долю. Ось якби його якось по іншому назвали, то, я в цьому впевнений, він би зараз тут не стояв в такому жахливому стані. І ми теж тут не стирчали би. Кеп! Я не розумію, нащо нам охороняти цю консервну банку? Кому вона потрібна?

            – Я теж цього не розумію. Кеп! Коли ми отримуємо відпустку? Ми вже шість років тиняємось по всій Сонячній системі. І весь цей час без відпочинку. І до речі, «Сонячному вітру» теж не завадить відпочити, трошки підремонтувати його треба.

            – Що ви тут розкричалися? Кеп зайнятий!

            – Чим це?

            – З Космічної агенції прийшла інформація про «Зоряний шлях».

            – І що там?

            – Та зачекай ти Сем зі своїм нікому не потрібним кораблем. Ось ти мені дай відповідь, ти як головний заступник командира корабля повинен це знати, коли ми відправимося до Землі?

            – Відразу, як тут все зробимо.

            – Оце шикарна новина. А скільки протриває відпустка?

            – Один рік.

            – Лише рік? Після шести років непереривної роботи? І нащо я тільки пішов в пілоти космічного корабля?!

            – За грошима! Ми всі сюди за грошима прийшли.

            – І який толк в тому, що я заробляю стільки грошей, якщо не можу їх витрачати ні на випивку, ні на дівчат!

            – Вийдеш на пенсію будуть тобі і дівчата, і випивка. І все це у кращих барах Землі!

            – Та це буде через дев’ять років! Мені буде вже… А скільки мені буде?

            – Тридцять вісім! І як такі люди можуть керувати кораблями?

            – А як тут можна слідкувати за бігом часу, якщо ми то на Марсі, то на Плутоні, то ось застряли тут, на Європі?

            – А я, як тут усе закінчимо, махну на Місяць.

            – А там ти що забув?

            – Там його дівчина працює.

            – Ха. І ти вважаєш, що вона тебе досі чекає? Наївний! Коли ти її бачив в останнє?

            – Два роки тому… Чого ти регочеш? Вона мені обов’язково дочекається.

            – Ага, тримай карман ширше!

            – Білл, чого він? Дістав мене!

            – Так, досить вже! Вже час обіду, до речі! Де Лі? Хто взагалі вирішив взяти цього китайця кухарем?

            – Той хто кричав, що китайці кращі кухарі в околицях Сонця.

            – Хто це був? Я відірву йому язик і піджарю собі на обід!

            – Так це ти і був! Тримай ніж, я буду дивитись як ти вирізаєш свій нікчемний язик.

            – По-перше, я збирався не вирізати, а вирвати, а по-друге – Лі, коли вже обід?