За полотном

о

     Вночі, десь між Смілою та Кропивницьким, оминаючи загублені поселення, мчав блакитний автомобіль. Здалеку він здавався тривіальнішим всіх лесбійських жартів, але все ж містив декілька унікальних надписів на багажнику, котрі можна прочитати вдень із гостреньким зором.  Дорога пустувала й водій дозволяв собі їхати по центру. Машина то чхала на ямиська, то із педантичною повільністю минала їх.

     Наблизившись до долини річки, автомобіль опинився посеред молочного пуншу та водій не зважав і далі мчав розрізаючи лінію розмітки. Кожна хвилина наближала його до пункту призначення, кожен поворот зменшував відстань. Проте, круті віражі  не прощають нахабам. З іншої сторони наближався заблукалий ГАЗ тридцять три із копійками.

- Артуре … звертай … крути … ні … Артуре… в правооо

- Ви… б… ч м… е

    За чверть секунди  ліва щока джипа поцілувалася із вантажівкою. Пристрасні коханці змогли зупинилися лише після двадцяти метрів та міцних обіймів. Блакитне авто перетворилося на консервну банку, котрою всім під’їздом грали в хокей. Зате надпис на багажнику лишився майже неушкодженим : «I want to break free».



wmroma

Відредаговано: 08.06.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись