Задушу. Лірика

Серце знає...

Серце знає, чого плаче,

Не обмануть мені його.

Про тебе дума одного.

І що же я для тебе значу.

Мій розум каже – «Все забудь!»,

А серце ниє – «Не спіши так».

Для нього вся душа відкрита,

Та знаю, нам не одна путь.

Я хочу знов тебе побачить,

Почути голос рідний твій.

Та розум говорить – «Не смій!

Він розтоптав усе найкраще!»

Та серце знає, чого плаче.

Йому не вистача тебе.

Твердить усе – «Та він прийде…

Ти знову все йому пробачиш…»

Мій розум й серце розійшлися.

І, ніби, вирішила я,

Чого чека душа моя,

Та все-одно не можуть злитись.

В одну хвилину засміюсь,

А плачу вже на хвиль пізніше.

Тоді нема нічого гірше,

Як в твоє небо заглянуть.

А серце знає, чого плаче….

Воно за біль мою кричить –

«Не залишай її й на мить!
Не йди, зажди, чекай, юначе!»

Хоч розум знає, як все буде,

За серцем все-одно піду –

Нехай веде мене в біду.

Хвилини щастя не забуду.

І серце знає, чого плаче,

Моя любов в ньому живе,

Поранена тупим ножем,

Розтоптана з усім найкращим…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше