Записки...
Я пишу...
Я пишу… я будую свій світ,
Той, куди відлітаю думками…
В ньому линуть за миті тисячі літ,
Він для мене такий жаданий.
Недописаний, дивний такий,
Я про нього так мало знаю.
Він частина мене, він мій…
Серед тисяч його впізнаю.
Я пишу… бачу війни й любов
І історію тисячолітню.
Бачу милість царів, а з меча тихо кров…
Бачу дівчину юну, наївну.
Бачу смерть у степах, хтось прийняв її там,
Тихо згинув у війнах і смутах.
Хто хотів, то палав, а як ні – помирав…
Така доля, як мовили люди.
Я пишу… так багато їх всіх
Бачу я в себе перед очима…
Всі вони, як один, жити хочуть в книжках,
Та багато їх все ж тут загине…
Я не зможу для всіх написати «казки»,
Хтось загубиться в пам’яті й часі…
Та я буду писати від серця й душі,
Будувати казкові палаци.
#3780 в Різне
#9374 в Любовні романи
Відредаговано: 22.01.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
