Здолай

Розділ 1

Транслювання реклами на маленькому телевізорі змінилося на спокійну класичну музику. Дівчинка чотирьох років відірвала очі від аркуша, на якому малювала будиночок. Лишалось розмалювати клумбу біля будинку і пса, який вийшов напрочуд гарним. По телевізору показували балетну виставу «Лебедине озеро». Женя пожвавішала, відкинула олівці й підсунулась ближче до екрана.

Вона пильно дивилась на рухи танцівників, тоді підвелася і, стоячи перед телевізором, спробувала повторити найлегші рухи, які встигла запам'ятати.

— Женечко, що ти робиш? — засміялась бабуся щойно помітила витанцьовування онуки.

— Бабусю, а це хто? — лагідним голоском озвалась Женя.

— Балерина, — пояснила бабуся. Жінка підійшла і вмостилась на стілець поряд з онукою. Взяла малу собі на коліна.

Разом вони дивились виставу. Дівчинка тихо сиділа, як мишка, наче боялась зробити зайвий рух. Лише очима кліпала й уважно спостерігала. Женіні  голубі очі світились від захвату.

Наступного дня бабуся застала Женю за переглядом вистави. Тепер вона струнко стояла перед екраном і недолуго намагалася повторити всі рухи прими-балерини. Кожна вправа була незграбною і смішною у виконанні онуки, але очі світились від радості.

— Женечко, ти не втомилася? — поцікавилася бабуся. Онука невпинно повторювала балетні па вже другу годину.

— Бабусю, я хочу бути нею, — дівчинка тицьнула пальцем в екран на балерину.

Євгенія Дмитрівна пригадувала той момент зі слізьми на очах. Вона сиділа біля вікна учительської за своїм робочим столом і понуро водила очима довкола. На столі стояла фотографія в рамці. Женя, її єдина онука, у яскравій сукні на випускному.  Струнка білява дівчинка вісімнадцяти років. Жінка ніяк не могла повірити, що роки дитинства минули. Тепер їй доведеться відпустити дівчинку у доросле життя.




Поскаржитись