Зламана лялька

Бажання втекти від себе

Де те яскраве світило ?
Що теплом в середині цвіло.
Вщент вже воно до горіло.
А чи насправді було?

Все важче тепер посміхатись,
І вірити просто словам .
З людьми про щось розмовляти ,
Та строїти з себе мадам

Набридло, себе подавляти ,
Ховати свої почуття .
Так хочу багато сказати!
А слів, в мене просто нема...

Самотність уже не лякає ..
Хочу, я бути одна!
Зовні така весела,
В середині лиш я сумна.

Я наче зламана лялька..
І очі у мене пусті.
Як хочеться більш не проснутись
Зостатися в своєму сні !

Піти в іншу реальність,
Вигадані мною світи ...
Знати лиш впевнено, що Там
Не буде в грудях пекти...

Подобається

#404 в Різне
#29 в Поезія

Відредаговано: 22.02.2021