"Зірка Полинь"

Частина 1

Зірка Полинь” 

Зелений театр — це величезна споруда з підземними ходами і тунелями в горі. Під час своєї історії в театр то блискавка потрапляла, то він горів. Та й постійно притягував "неблагонадійних" представників суспільства.

За часів будівництва комплексу неподалік був цвинтар самогубців і померлих немовлят. А за радянських часів злочинці часто залишали тут трупи вбитих.

Ходять історії, що зелений театр — це центр підземних комунікацій ще з часів заснування Києва. Розповідають також про жіночий монастир, який відлучили від церкви через страшні речі, які там коїлися. Також існує думка, що тут любив гуляти Булгаков. Одним словом, місце містичне і легенд має чимало .

Саме в Зелений Театр любила приходити моя героїня – художниця Злата.

Починаємо нашу подорож містичними місцями Києва.

Чорнобиль…Недавно це слово означало назву містечка неподалік від Києва, а нині – страшну трагедію. мільйони людей зачепив Чорнобиль своїм лихим крилом і зачепить ще й тих, хто не народився. Хто захистить їх від мутацій та хвороб, хто стане гарантом їхнього повноцінного життя? Наші матері посилали молитви Божій Матері – Мадонні, жінці з дитям на руках. Кому молитися жінці. Тепер з’явилася нова Мадонна – Чорнобильська.

Україна…Чорнобиль..Мадонна..

На київських вулицях завжди багато людей. Квіти , всюди квіти – на підвіконнях , на балюстрадах, у садках і скверах.

Жоржини не пожухли , загусають, наливаються вересневою журою. І тільки флокси розмаїті – зоряні, рожеві й білі – духмянять і п’янять . І все місто дихає тим трумком зваби і чарів.

Трамвайні вагончики червоні, вузькі і низенькі, наче іграшкові, скригають, похитують нас, колесують ранковою вулицею.

Ми – творчі люди, які у мріях – літератори, письменники, художники, музиканти…І очі наші чисті, як той морозець, серця, як оті жоржини, і душі наші блакитні, як небо бабиного літа.

Поспішаємо на зустріч до Києвської Мадонни. Вона завжди приходить на вулицю Творчих Людей та малює свої картини. Її звати – Злата Шевченко. Злата – творча особистість, яка пише вірші, створює нове українське мистецтво, малює картини. Вона створила арт-галерею. В цій галереї збираються талановиті люди, які хочуть бачити нове українське мистецтво, нову Україну. Її картина – Мадонна і Чорнобиль , розповідає про техногенну трагедію, яка зробила нашу країну монстром цивілізації з обгорілим обличчям та кривавою душею. Арт-картина відображає біль українського народу, мертві душі матерів та дітей. Мадонна тримає на руках обгоріле тіло дитини та плаче над ним. На задньому фоні реактор Чорнобильської АЕС. Церква, крести померлих людей. Прірва в якій опинилася країна під назвою – Україна.

 

Це одна даність – намалювати її таку,

Як малювали на задану тему богове мистецтво,

Протягом тисячоліть – від Рубльова до Леонардо да Вінчі.

Іван Драч

Минав жовтень місяць. Треба було поспішати, щоб встигнути організувати арт-зустріч з діячами культури.

Злата прокинулася від страшного сну. В якому їй наснилося, що вона знаходиться біля реактора Чорнобильської АЕС. Вона допомагає в ліквідації страшної катастрофи. Цей сон став для дівчини пророчим. Вона відразу схопила мольберт, який завжди лежав біля її ліжка. Цілий час Злата створювала свій шедевр, який вона назвала Мадонна і Чорнобиль.

Мадонна – матір з дитиною на руках. Чорнобиль – місто примар. Злата згадала картину Леонардо да Вінчі. Мені хочеться думати, що поруч мене сидить Леонардо да Вінчі і дивиться зі мною на мою картину. Як далеко людина може бачити! Як далеко її можуть завести її мрії!

Дівчина зрозуміла , що арт-зустріч буде присвячена її картині та Чорнобильській трагедії.

Злата зателефонувала Лесі Карпенко.

-Привіт, Леся.

-Привіт, Злата! Як у тебе справи? Як підготовка до виставки?

-Все добре, Леся. Я намалювала картину. Це надзвичайна картина. Приїжджай до мене. Я покажу її тобі.

-Добре, я приїду до тебе. Хочу випити, кави.

-Гаразд, давай.

Закінчивши розмову з Лесею. Я пішла заварити кави. Через час приїхала моя подруга- Леся Карпенко. Леся- художниця. Вона створила багато картин.

За вікнами був дощ, коли злата разом із Лесею спілкуватися про виставку картин.

-Злата, мені дуже подобається твоя картина,- сказала Леся. Чорнобиль – це страшна трагедія. Добре, що ти хочеш розповісти про неї майбутньому поколінню молодих людей.

-Я дуже рада, що тобі сподобалася картина. Мені потрібна твоя допомога. Я сама не впораюсь,- сказала Злата.

-Добре, що потрібно робити? – поцікавилася Леся.

-Потрібно запросити людей, підготувати банкет, музичний супровід, ведучих цього дійства. Я не встигну все підготувати.

-Добре, Злата. я тобі допоможу. Давай разом будемо ведучими. Запросимо українських музикантів та найкращих шеф-поварів.

-Дякую тобі за твою підтримку та допомогу. Ходімо пити каву з пиріжками, які зробила моя матуся.

Наступного дня Злата вирішила написати промову, яку вона буде читати в картинній галереї в Києві. Взявши до рук папір та олівець вона стала писати.

Ця виставка розповідає про тяжку долю України. Україна – Мадонна, але з атомним обличчям.

Картина “Мадонна і Чоронобиль” розповідає про відповідальність кожного з нас за майже загублений світ. поема І. Драча розказала всьому світу про тяжку атомну катастрофу.

Мадонна атомного віку. На малюнку видно, що атомні випади збільшують пишноту рослинність, але  ненароджені діти, вражені радіацією, пізніше народяться пошкодженими. Окрім того, мати продовжує страждати від тепла атомного сполоху, і її волосся раптово геть випадає.

З іншою голодною дитиною, що благає її про їжу, вона може бути не без іронії названа Мадонною Атомного Віку.




Поскаржитись