ulia

Писати тексти – те, що мені подобалось у далекому шкільному минулому.  Бажання донести свою думку завдяки надрукованим словам, відтворити власні бачення світу, бавитись словами, креативити і просто почуватись собою закинули мене на факультет журналістики. «А я хотіла стати філологом…» - те, з чого іноді розпочинаю історію вибору професійної діяльності. 2011 – рік вступу. Без перебільшень страшне літо, не зовсім просто вештатись містами України і подавати документи у ВУЗи, опісля ще й творчі конкурси… Філологія і журналістика - потрібно обирати. Я зупинилась на тому, де поменше правил і побільше творчості. Так я думала. Але журналістика в Україні далеко не для кожного.  І не для мене.  Я прагну писати – це відкриває. Журналістика – не зовсім те, що робить щасливою мене.   Життя на жаль, має функцію швидко закінчуватись. На жаль, бо воно сповнене простими, незамінними моментами, які не озвучуються словами… Але є інша сторона – жахлива. Коли вмикаєш режим спостереження, помічаєш сумні обличчя, роздратованих людей, які ненавидять свою роботу… це що пекло? Ще рано для цього! Ми не померли. 
The user doesn't have any written works yet
Cookies files usage
In order to improve user experience, we use cookies files. By browsing our website, you agree for the cookie files to be collected and used.
More