https://st.booknet.com/uploads/covers/220/1750367978_85.png
Готель загублених спогадів
Розділ 9: Сповідь тіні
У головному холі готелю знову запанувала ніч. Гість без імені стояв перед ними. Повітря стало важким, а слова зникали на губах. І раптом… він заговорив.
— Я пам’ятаю… не все, — його голос був як вітер серед пожовклого листя. — Лише біль, втрату, провину. Я забув, ким був, бо не міг жити з тим, що зробив.
Марко ступив уперед.
— Але ти не один. Ми всі втрачали щось. Ми тут, бо хочемо пригадати.
Гість підняв голову. З очей потекло сріблясте світло. Він протягнув ключ.
— Це ключ до мого найглибшого спогаду. Відкрийте його. Але… пам’ятайте: не все, що пригадано, можна повернути.
