https://st.booknet.com/uploads/covers/220/1750367978_85.png
Готель загублених спогадів
Розділ 10: Спогад, якого боялися
Вони увійшли у стару комірчину. Вона була зачинена зсередини, але ключ підійшов ідеально. Вмить усе навколо зникло — стіни, підлога, час. Вони опинилися в іншому вимірі — у самому серці спогаду.
Це був день аварії. Маленька Софі сиділа на задньому сидінні авто. Її тато, ще живий, вів машину. Він сперечався по телефону, не помічаючи червоного сигналу.
— Тато… — прошепотала Софі. — Не треба…
Але все сталося. І знову — темрява.
Коли вони вийшли з комірчини, Гість без імені стояв перед ними. Він був уже не тінню. Це був тато Софі. І він плакав.
— Пробач… — сказав він. — Я не міг пробачити себе.
Соломія обійняла його. І світло наповнило готель.
