Боротьба за виживання

Глава 1

Велика імперія Мауря, могутня і непохитна, вже не могла терпіти переповнені в'язниці, де бунтівники та розбійники роками чекали своєї долі. Їх було стільки, що ні залізні двері, ні стіни не могли стримати їхній дух. Вони знали, що одного дня це має закінчитися. І ось, цей день настав.

На великому кораблі, що повільно ковзає через спокійні води Індійського океану, змучені, запорошені та безпорадні ув'язнені стояли, міркуючи, що їх чекає. Чи це буде лише смерть на безкрайому морі? Вони навіть не знали, куди вони пливуть. Серед них ходили чутки про таємничий острів, але ніхто не знав точно, чи це лише вигадки.

Зовсім несподівано, в середині ночі, голос начальника в'язниці розірвав тишу:

— Увага! Ми зібрали вас тут не для того, щоб просто втопити у морі. Ви їдете в нову в'язницю — тропічний острів у самому серці Індійського океану. Ви, напевно, чули чутки про це місце — тут тепло, тут безлюдно. Але зрозумійте одне: їжу та воду ви повинні добувати самі. Ваш комфорт — це лише ваші зусилля.

Звісно, ув'язнені спершу не повірили. Рай? Для них це виглядало як ще одна пастка, куди вони, без сумніву, потрапили.

— "Райська в'язниця", — сміявся один з них, — "Так, рай, де ми всі будемо помирати від голоду чи спеки!"

Але що залишалося робити? Всі були в одній брудній кімнаті корабля, і будь-який опір був неможливий. Їхня доля була вирішена.

Подорож тривала, і ув'язнені знали, що завтра вони вже прибудуть до острова. Вночі один з ув'язнених, Орест, розбудив інших, щоб зробити оголошення.

"Послухайте! Завтра почнеться наше виживання. Їжу, воду, зброю — це все нам доведеться добувати самостійно. На кораблі є лише невелика кількість продовольства та зброї, але нас набагато більше за охорону, і ми можемо змусити їх покинути корабель або навіть перейти на нашу сторону", — сказав Орест.

"Ти що таке кажеш? Охорона завжди з нами, і вони озброєні. Що ми можемо зробити?" — запитав Літар.

"Але якщо діяти разом, у нас все вийде! Так, ми без зброї, але подивись навколо! Тут повсюди є зброя: ланцюги, дошки, металеві прути," — відповів Орест.

Група з 20 ув'язнених вирішила діяти вже завтра. Орест вірив, що після перших успіхів інші також приєднаються до їхньої боротьби.

Вранці група Ореста почала шукати все, що може допомогти в майбутній боротьбі. Раптом в їх каюту зайшов охоронець.

"Готуйтеся, ми вже скоро прибудемо на острів," — сказав він.

Один з ув'язнених підібрався ззаду і вдарив охоронця дошкою по голові. Той без свідомості впав на підлогу. "Молодець!" — вигукнув Орест і, взявши мотузку, почав прив'язувати охоронця.

Інші ув'язнені були здивовані їхньою відвагою, а деякі також вирішили приєднатися до Ореста. У охоронця був меч і кинджал, що стало в нагоді при іншій сутичці.

"Орест, давай діяти швидко! Розсереджуємось по всіх куточках корабля!" — вигукнув один із ув'язнених.

На кораблі панував хаос. Охоронці вже знали про бунт, і на обговорення подальших дій не було часу. Ув'язнені практично без зброї захопили корабель, хоча охорона також боролася. Вони вбили кількох бунтівників.

Коли Орест і решта групи йшли до каюти з продовольством, вони натрапили на одного охоронця, і розпочалась бійка. Цей охоронець був набагато сильніший за інших, яких ув'язнені легко перемагали. Втім, зібравши всю свою силу, вони зіштовхнули його за борт, і він впав у океан.

Звуки бою привернули інших охоронців, і ув'язненим довелося тікати, забігши до однієї з кают.

Орест побачив спіртовий ліхтар і вирішив створити пожежу. Він кинув його на підлогу, і корабель запалав.

"Давайте! Тікаємо на інший бік корабля!" — вигукнув Орест. Охорона була в паніці. Начальник вязниці наказав спустити шлюпки і покинути корабель.

Через півгодини на кораблі залишилися лише ув'язнені. До суші було близько, але корабель палав. Раптом корабель зіштовхнувся з камінням і перевернувся на бік. Пожежа трохи згасла, і всі ув'язнені почали добиратися до суші вплав.

Нарешті вони дісталися до берега, але попереду їх чекав ще більший виклик. Ув'язнені мали лише кілька сокир, мечів і обмежені запаси продовольства, яких вистачило б на 1-2 дні, якщо розділити їх між усіма.

Після прибуття на острів, люди почали формувати групи та обирати своїх лідерів. Група Ореста, спочатку складаючи лише 20 осіб, завдяки його відвазі та лідерським якостям незабаром поповнилась ще 10 людьми. Разом вони вирушили на пошуки укриття, як і всі інші групи, сподіваючись знайти місце, яке стане їхнім тимчасовим домом.

Насправді, на острові було не так погано. Під час подорожі вони знаходили дерева, вкриті соковитими плодами, а в океані плавало безліч риби і дрібних морських істот, що давали надію на легке виживання. Орест та його люди довго блукали, поки не вибралися на інший берег, де сонце вже почало заходити. Він наказав збирати гілки та листя для укриття, а сам вирушив по дрова для багаття.

Темрява швидко поглинула острів, і незважаючи на усі зусилля, укриття було готове тільки наполовину. Орест запалив багаття, і всі лягли спати, намагаючись зібрати сили для нового дня. Та ніч виявилася далеко не спокійною. В іншій групі, що розташувалась поруч, з лісу вийшов гепард. Це був дуже небезпечний хижак, що швидко і несподівано напав на кількох людей. В результаті кілька з них загинули в боротьбі з твариною, і група була змушена в паніці покинути це місце. Це стало страшним нагадуванням про те, як небезпечно бути в малих, непідготовлених групах.

Зранку одна з інших груп, що шукала їжу, натрапила на страшний знак — розірвану плоть, залишену після нападу дикої тварини. Це видовище настільки налякало їх, що вони вирішили покинути це місце і вирушити якомога далі в пошуках безпечнішого укриття.

Здавалося, всі групи мали схожий мотив — знайти їжу і укриття. Однак одна з них, яку очолював колишній пірат на ім’я Літар, мала зовсім інше бачення майбутнього своїх людей. Він вирішив спочатку вивчити рельєф острова, розуміючи, що лише розумне планування допоможе їм вижити. Джунглі острова здавалися безкрайніми, вони пропонували не лише їжу та матеріали, а й численні небезпеки, які слід було врахувати.