Через рік після описаних подій, одного дощового ранку.
"-Тихше ти, ще розбудиш.
Я ще сильніше заплющую очі , хоч мене видно тільки зі спини, і дихаю рівно, спокійно й розмірено.
Щось шурхотить, а потім з гуркотом падає.
Вони завмирають, я теж.
Кілька довгих секунд чую лише калатання серця та шум у вухах, та потім вони заспокоюються й продовжують щось шукати за моєю спиною. Тепер шарудіння чути краще - вони явно вирішили, що сон у мене міцний. Але більше не переговорюються.
До ліжка поки що не наближаються, але, мабуть, скоро й до цього дійде.
Дійсно.
Гаряче дихання опалює вухо, щось мокре й холодне торкається моєї колись давно пораненої щоки.
Ні, після цього не можна удавати глибокий сон, і я починаю боронитися, відмахуючись руками від білявого нахаби.
Себастьян мене рятує, як завжди.
Він хапає поганця однією рукою і..."
Хто ще не вірить, що ця книга про любов, і каже, що то трилер, той не повірить, навіть якщо цю любов йому покажуть з написом латиною в музеї.
Тож не буду більше нікого переконувати.
Ідіть краще читати епілог - там і любов, і чудеса, і навіть прекрасний принц у банці з-під арахісової пасти.
А ця історія завершена.
Чекатиму на вас у відгуках про цю і про нові розповіді.
І далі писатиму про кохання.
Ну і що, як у закоханих іноді бувають усякі пригоди й несподіванки. Без них трохи нудно :)
На сайті Букнет використовуються файли cookie. Cookie забезпечують правильну роботу сайту і надають вам більше можливостей при його використанні. Продовжуючи використовувати наш сайт, ви даєте згоду на обробку файлів cookie.
6 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиВітаю із завершенням і дякую за цікаву історію!
Кристина Асецька, І я вам дякую навзаєм за цікаві коментарі!
Вітаю з завершенням!
Немеш Іван, Дякую :)
Вітаю з завершенням! Все-таки у Вас випросили епілог))))
Кейтлін, Не те щоб випросили, а сказали, що історія не закінчена,тож треба надати їй закінченого не тільки для автора, й для читачів вигляду :)
І
Клас!!!!
Ирина Прищ, Дякую з усього серця!
Ромчику скоро загляну))) вже кортить знати як там все склалося. Так що побігла здавати зміну, щоб добратися швидше до епілогу
Каміла Дані, Чекатиму :)
Я вас вітаю) Завершення книги завжди хвилюючий момент. А ви з ним чудово впоралися.
Наталія Ковган, Дякую. Це мій головний страх як автора - запороти закінчення :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати