Глава 5. ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО СИНА

День не задався з самого ранку. Спочатку рись, який прокинувся раніше за мене, вирішив пограти з моєю правою рукою, що звисає з лавки, і так хапнув мене зубами і кігтями, що я підскочив на метр. Уявіть, сниться, що до мене підкрадається матуся-рись, і ось саме в той момент, коли вона робить вбивчий ривок, кошеня хапає мене за руку! Так я трохи штани собі не зіпсував.

Потім я поліз в потаємне відділення за їжею і виявив, що привид таки дібрався до хліба й сиру, та з'їв більшу частину припасів. Виходило, якщо я збираюся ховати його там, то один відсік буде пустувати. Поєднувати їжу з ненажерливим піратом було нерозумно, і ще дурнішим було давати йому доступ до якихось цінностей.

Вийнявши кухоль з рюкзака, я викликав примару.

- Добре погуляв, тільки жратви замало, - поскаржився пірат.

- Радий, що ти в хорошому настрої, - сухо відповів я, - ти вже вибач, мені доведеться тебе час від часу ховати, особливо після пиятики. Аж надто ти буйний.

- Невже? - Пірат почухав потилицю. - Не пам'ятаю нічого.

- Ну спочатку ти пив, - почав я просвіщати його з приводу вчорашніх пригод.

- І це страшенно приємно. - Посмішка на обличчі пірата розтягнулася до вух. - Після двохсотлітньої перерви будь-яка бурда піде за милу душу.

- Ну да, потім тебе потягнуло на жінок.

- Дізнаюся себе. - Посмішка розтягнулася ще ширше. - Ну і як мої успіхи?

- Та ніяк, де ти в лісі жінок знайдеш? Та ще й щоб вони на спілкування із примарою погодилися.

- Хм, - насупився привид. - Ну ладно, а пику хоч кому-небудь набив?

- Поривався, але дід втік від тебе.

- От урод! - Пірат остаточно засмутився.

- Гаразд, основне я тобі розповів, а зараз мені потрібно розібратися з зіллям.

- Гаразд, - буркнув привид, - а я поки випивку пошукаю.

Пірат зник за стіною, а я замислився. Пити чи не пити? Вже кому-кому, а Бену ставити це питання було нерозумно. Якщо мова про спиртне, то відповідь однозначна - наливай, а якщо про зілля, то варіативний, але зводиться до образи моїх розумових здібностей. А порадитися більше ні з ким. Якщо ціна на зілля така, як озвучив вчора привид, то навіть згадувати про те, що знаєш про нього, небезпечно. Потрібно приймати рішення самостійно.

Від важких роздумів мене відволік шелест близько лавки старого. Я обернувся на звук і побачив, що рись всім тілом забрався в лапоть кушніра і намагається щось дістати з нього.

- Що ти там робиш? - Я вирішив трохи відволіктися і підійшов до кошеняти.

- Що-що ... Намагаюся навчити Кракена хоч чогось корисного, - виглянув з підлоги привид, який і заманив кошеня в лапоть своїм світловим пальцем. - Адже він ще маленький, а якщо ворога не подолати силою, потрібно здивувати його несподіванкою.

- І чим ти вирішив здивувати старого?

- Чим-чим ... - насупився пірат, дивлячись на ігри кошеня в личаки. - Зараз ми з Кракеном напаскудимо цьому старому сухопутному щурі в калошу, знатиме, як кидати товаришів по чарці. Ну давай, малюк, постарайся.

- Не вийде, - розсміявся я. - Спритник вже сходив до вітру. Так що не пижься. А діда ми вже покарали. Адже ми всі його наливки експропріювали.

- Експро ... що? - насупив чоло привид.

- Відібрали, - пояснив я.

- І ти мовчав? У мене в череві посуха з самого ранку, а ти не зізнаєшся! Терміново пхай мене в сумку разом з наливкою, та не забудь сиру покласти.

- Стривай, є важливе питання. Ти можеш ставати невидимим?

- Та звідки мені знати ?! - вигукнув пірат. - А ну, перевір.

- Не бачу, ти де?

- Прямо перед тобою, але незрозуміло, як говорити, щоб ніхто, крім тебе, не почув.

- Тоді мовчи, коли я тебе витягну наступного разу.

- Та зрозумів я, зрозумів. Давай вже, уклади мене поруч з випивкою.

- Гаразд, тримай. - Я сунув в відділення кухоль, один з глечиків з наливкою діда і чверть головки сиру. - Тільки відразу все не пий.

Я зав'язав ремінці, і привид зник.

Далі я зважився на зілля ініціації. Все одно не втримаюся, аж надто хочеться стати магом. Чим постійно мучитися, вже краще зважитися відразу. Тим більше що червоне зілля спрацювало, точнісінько як передбачив привид і чаклун.

Рисеня пити субстанцію, яка смердить тухлим яйцем, категорично відмовлявся і подряпав мені усі руки. Сил у малюка помітно додалося, і впоратися з ним стало набагато складніше, але нарешті мені вдалося влити в нього пару ковтків. Нічого незвичайного не сталося. Пофиркавши хвилин десять, він заспокоївся і почав грати з яблуком на підлозі, а я приступив до екзекуції над собою.

Пити зілля ініціації після того, як отримав нюх вовка, виявилося майже нестерпно. Я кілька разів підносив флакон до рота, але не витримував запаху. Нарешті заткнувши однією рукою ніс, я влив в себе огидну рідину.

Навряд чи ви пробували тухлі яйця. Я теж не пробував, але абсолютно впевнений, що погань, яку я випив, в сотню разів гаже. І ця мерзота всередині мене перекрила всі інші відчуття. Не відчувалася спека, як від червоного зілля, не горіли вогнем нутрощі, не наливалися вагою м'язи. Прийом пройшов практично безслідно, не рахуючи того, що в роті залишився неприємний післясмак.