Глава 6. УДАР БЛИСКАВКИ

Наступний день почався так само, як і попередній, за винятком того, що до чаклуна я пристав вже не за знаннями, а за вміннями. Магічними вміннями, звичайно.

Зупиніть на вулиці першого-ліпшого школяра і запитайте, як створювати заклинання. Вам відразу ж порадять медитувати, щоб накопичити мани, потім пробурмотіти фразу давно забутою мовою, зробити неймовірно безглузді рухи тіла і крикнути «Удар місячного кулака». Запам'ятали? А тепер забороніть школяреві дивитися аніме і відправте його в бібліотеку, тому що все, що він вам нарадив, - маячня.

Магія - це не щось незрозуміле, це лише надбудова над наукою, а заклинання - це лише технологічна карта процесу. Не важливо якого: фізичного, хімічного, біологічного чи іншого. Важливо, що маг точнісінько відтворює цей процес, впливаючи і керуючи ним за допомогою своїх внутрішніх сил. І від того, наскільки їх багато, залежить, наскільки сильного ефекту можна домогтися.

Саме через те, що магія вимагає фундаментальних знань, маги і розділені на класи. Адже, дуже складно, а головне, довго за часом опанувати всіма науками. Найлегше стихійним магам, бо закони фізики в області температури і тиску найбільш очевидні. Магів, що оперують електрикою, поменше. А ось лікарям доводиться взагалі туго. Звичайно, підштовхнути регенерацію або завдати шкоди може будь-який недоучка, а от заклинання більш складного лікування вимагають знань анатомії, біохімії і всієї іншої лабуди, якою напихають студентів медуніверситету.

Додайте до цього те, що умови, у яких творяться заклинання, кожен раз різні, і ви зрозумієте, чому для створення якісного чарівництва не можна обійтися стандартним алгоритмом. Просунутий маг точково впливає на навколишнє середовище, вливаючи лише необхідний і достатній мінімум магічної енергії. Тому умілий маг набагато небезпечніше сильного.

Так що до великого мага мені ще далеко, університетській курс я благополучно забув, хоча деяка фора у вигляді шкільного курсу фізики і математики в мене є.

З чарами все набагато простіше і складніше одночасно. Чаклун нічого не знає про процес, він лише відтворює по пам'яті його опис. І ось тут в хід йде бурмотіння, паси руками, дригани ногами, а іноді навіть інгредієнти. Заклинання чаклунів простіші і універсальні, тому що чаклуни не підлаштовують їх під поточні умови.

Начебто і не складно, але потрібна філігранна точність повторення заклинання. Будь-яке відхилення може привести до непередбачуваних результатів. Погодьтеся, прикро, якщо замість чірья на дупі вашого суперника в сердечних справах ви зіпсуєте личко коханої, яка випадково опинилася поруч.

Окремо від магів і чаклунів існують шамани. Ці взагалі не запам'ятовують ніяких заклинань, працюючи на голих почуттях та інтуїції. Втім, запам'ятовувати їм нічого не потрібно, бо всю роботу за шамана виконують покликані ними духи. Але за це потрібно розплачуватися жертвами.

Подібно шаманів діють священики і жерці. Тільки кредитори магічних сил у останніх набагато солідніше і не вимагають негайного жертвопринесення. Боги терплячі і можуть почекати оплати запозиченої сили, хоча завжди стягують борги.

Так, виявляється, боги тут існують і досить активно взаємодіють зі своїми адептами. Потрібно придивитися, хто з них підходить мені за характером і не дуже дорого бере за свої послуги. Хоча, може, і не варто, вхід в храм напевно безкоштовний, а от вихід ...

- Гаразд, з теорією все ясно, - перервав я чаклуна, коли він почав повторюватися. - А що з практикою?

- Чого? - не зрозумів мене старий.

- Як мені великим магом стати?

- Ясно як, в королівську академію магії поступити, - пирхнув старий.

- Так до неї ще дістатися треба. Зараз що робити?

- Бігти звідси, - завів стару пісню чаклун. - Братики твої повернуться - вже пізно буде.

- Почекай бігти, розкажи краще, як маги тренуються.

- Звідки мені знати? Чув, що вони енергію всередині себе ганяють, щоб чакри розвинути і канали розширити. Але як вони це роблять, де ці чакри і куди ведуть канали, мені невідомо.

- Гаразд, які ти заклинання знаєш?

- Заклинання малого зцілення. Зміцнює життєві сили і прискорює самолікування організму. Їм всіх лікувати можна, і людей, і тварин, і тварюк на кшталт орків.

- А гнусу пику ніж зіпсував? - В першу чергу мене цікавили наступально-бойові заклинання. - Можна чимось ворога здивувати?

- Тим же ж заклинанням. Просто трохи міняєш малюнок і замість «лікуєш» отримуєш «калічиш». Тут можна фантазувати, що зіпсувати, тільки воно повільно діє. В бою не допоможе.

- Гаразд, що ще знаєш?

- З погодою трохи управляюся. Можу дощ викликати або, навпаки, хмари відігнати. Але занадто складне заклинання, інгредієнтів дорогих вимагає і працює не завжди.

- Не густо!

- А що ти хотів? Я ж чаклун, а не маг.

- Гаразд, чаклун, демонструй своє заклинання малого зцілення.

Витративши дві години на розпитування, я так і не домігся від чаклуна практичних рекомендацій, як розвивати свій магічний дар. Ні, заклинання малого зцілення я вчити почав, ось тільки його проголошення займало більше хвилини, причому вимагало моєї абсолютної концентрації, так що застосувати його в бою я зможу в кращому випадку через пару місяців наполегливих тренувань. Та й то, тільки для лікування ворога, тому що на собі і друзях такі експерименти не ставлять.