ГЛАВА 8

Кирило

Я швидко як міг, приїхав в лікарню, і відразу побіг, на пост, дізнався в якій палаті сестра і швидко туди. Коли я зайшов, вона була в свідомості, лежала на ліжку і цілком нормально виглядала, як для невеликої аварії і з нею був її новий хлопець , здається, його звуть Микита, якого я вже заочно знав, і з яким вона і потрапила в аварію, до речі, на ньому не було жодної видимої подряпини. Тоді я подивився на Микиту, і запитав у сестри:

- Яна ти в порядку ?

- Привіт братик, я в нормі як бачиш , пару синців і все , правда, нема про що турбуватися ...

- так бачу, я, звичайно, все розумію, але я тебе вб'ю, ти мені зіпсувала цей 

вечір сестричка !

- я знаю, вибач, ну і хто вона? Коли я з нею познайомлюся?

- в сенсі хто вона? Ти про що?

- ой, та годі тобі, не прикидається, братик, я не дурна і зрозуміла , що у тебе було сьогодні побачення , з дівчиною , яке я зіпсувала, і хочу все знати, все подробиці і зараз !

- може, все-таки поговоримо про це наодинці сестричка ?

я натякнув на присутність Микити

- добре , як скажеш, братик ..

І вона повернулася до нього і сказала:

- Микита залишиш нас?

- так звичайно кицю

Він, швидко поцілувавши її в щоку, пішов, закрив за собою двері. 

І тут Яна продовжила свій допит:

- ну, так хто ж ця щасливиця, яка підкорила мого неприступного братика , і звела його з розуму ?

- вона дуже хороша і симпатична дівчина , і звуть її Валерія

- що ще? А скажи мені ось що, братик, а  ти випадково вже не закохався  в неї а?

- Яна це вже не твоє діло, а особливо моє особисте життя , так що вистачить лізти до мене з цими допитами !

- так - так, так ти точно закохався, братик, я це по твоєму обличчю бачу, все ти потрапив, ну і коли я з нею познайомлюся? З цієї сміливою красунею? Я хочу її побачити брате !

- не знаю, Яна, ми з нею тільки почали і офіційно ще не разом, може, якщо ти нічого не витвориш до завтра тоді і познайомлю, вона як раз в лікарні буде ...

- а що їй тут робити, чи вона до тебе вже прямо на роботу прийде ? А чи не зарано це? Чи вона теж лікар?чи може медсестра?

- ну, взагалі - то вона моя пацієнтка ...

- о, це стає все цікавіше, ти вже пацієнток спокушаєш, братик, так ти виявляється поганий хлопчик , не очікувала, чесно !

- або ти припиниш, або я зараз піду Яна !

- добре - добре, не розумієш ти жартів Кирило, зануда, ти!

- зате я бачу, ти в порядку, і я думаю, що з такими легкими травмами, завтра тебе випишуть ...

- сподіваюся, а то тут мені якось незатишно , і я додому хочу ! дома як ні як краще  лікується…

- так це правда, тоді я ще побуду тут, а потім поїду додому, тобі ж є з ким бути, а вранці я приїду ..

- добре Кирило..

Побивши трохи з Яною, потім поговоривши з  її лікуючим лікарем, я поїхав додому. Лері  я так і не подзвонив і не написав, як обіцяв. І знав, що вона обов'язково образитися за це. І думав, як буду вибачатися, перед Лерой, і ще як мені Леру познайомити зі своєю сестрою Яною. 

Приїхавши додому, коли, нарешті ліг спати, я зрозумів, що  шалено скучив, по своїй дівчинці Валерії , і  зараз її дуже не вистачає. І що зараз шалено хочу її поцілувати і взяти в свої обійми, і так з нею заснути. І я вирішив написати їй повідомлення. Хоча знав, що вона не відповість. Але знав, що вона його обов’язково прочитає  вранці.

Валерія.

На ранок понеділка. Я прокинулася, як зазвичай в 6.30 годині, так як треба було встигнути, о 8.00 на роботу занести заяву, а потім в лікарню, закрити лікарняне, а потім зникнути. Взявши телефон, щоб вимкнути будильник, я побачила, що Кирило вчора, коли я вже спала, написав мені повідомлення, і я прочитала :

«Лера, вибач, що не подзвонив, як обіцяв, я просто за мотався, я виправлюся, обіцяю. Я дуже за тобою сумую, і мені дуже тебе зараз поруч не вистачає . 

Завтра, сподіваюся, що ми побачимося в лікарні, і я б  хотів заодно тебе з сестрою познайомити ,якщо ти захочеш. Вранці подзвони, буду дуже чекати зустрічі.  Цілую Кирило… »

Прочитавши це, я нічого не хотіла відповідати. І дзвонити теж не збиралася. А якщо в лікарні і побачимося, то так і буде. Якщо б тільки я знала , що там буде , я б туди точно не пішла . Я швидко одяглася , елегантно, ну як на роботу, у нас же там дресс- код (нічого спокусливого, ніяких міні спідниць і величезних декольте), спідниця олівець до колін, біла блузка з піджаком, туфлі на високій шпильці, стильна сумочка, зачіску не робила, просто випрямила волосся і все. Після цього я швиденько їздила на роботу, так ніяких проблем не було, навіть Олексій побачивши мене і, дізнавшись про те, що йду у відпустку, не поставив жодних питань , на подив , і навіть про Анну не спитав. І мені було Аньку шкода, хоча вона тепер зі Славіком і їй з ним набагато краще. І потім я попрямувала в лікарню. Там мене вже чекала Анна, біля входу. 

Побачивши мене, обняла мене і відразу сказала:     

- Привіт Лера!

- Привіт пропажа!

- Лера, тільки нічого не питай, я потім все сама розповім , в подробицях , обіцяю !